Як затримка постачання добрив через Ормузьку протоку вплине на Україну

Загострення ситуації навколо Ормузької протоки знову привернуло увагу світового аграрного ринку до питання постачання добрив. Через цей маршрут проходить значна частина світової торгівлі добривами та сировини для їх виробництва. 

Для України, яка залишається одним із найбільших аграрних експортерів світу та водночас залежить від імпорту частини азотних і фосфатних добрив, можливі перебої в роботі протоки означають не лише ризик подорожчання продукції, а й потенційний вплив на майбутню врожайність та собівартість виробництва сільгоспкультур. 

USM продовжує аналізувати, наскільки події в Ормузькій протоці впливають на логістику та ціни в Україні. Цього разу — наскільки український ринок залежить від поставок через Ормузьку протоку та які наслідки можуть виникнути для аграрного сектору, а також наскільки критичною бачать ситуацію експерти.

Загальний стан галузі

Блокада Ормузької протоки впливає не лише на енергетичні ринки, а й маршрути з перевезення добрив. Так, за оцінкою IFA, через країни Перської затоки, чиї поставки залежать від цього маршруту, проходить близько 34% світової торгівлі сечовиною, 23% торгівлі аміаком і 18% торгівлі MAP (моноамонійфосфат) та DAP (діамонійфосфат). Інші аналітики узагальнюють це як приблизно третину світової торгівлі добривами через протоку. 

Для фосфатів критичним є ще й сірчаний ланцюг: IFA оцінює частку експорту сірки, пов’язаного з цим коридором і Ормузською протокою загалом, у 49% світової торгівлі. Прямий ризик для MOP-калію значно нижчий, бо серед найбільших експортерів калійного хлориду домінують Канада, Німеччина, США, ЄС і Лаос, а не країни затоки. 

Для України та відчизняних фермерів найбільшою проблемою є не стільки повне фізичне «відрізання» від власних постачальників, скільки різке дорожчання азотних і фосфатних позицій та конкуренція за альтернативні партії. Для прикладу, у 2024 році Україна імпортувала 1,45 млн тонн азотних добрив, а у 2025 році — вже 1,77–1,90 млн тонн (за оцінками Group DF та ІА «Інфоіндустрія»); водночас українське виробництво у 2026 році покриває лише близько 50–60% потреб у азотних добривах. 

У фосфатах залежність вища: за січень–листопад 2025 року імпорт фосфорних і фосфорно-азотних добрив становив близько 410 тис. тонн проти приблизної потреби у 700–800 тис. тонн, а українські аналітики прямо називали сегмент структурно дефіцитним, тому блокада Ормузської протоки лише погіршить ситуацію. 

Коротка затримка, особливо поза піком закупівель, для України радше означатиме ціновий шок, ніж негайний дефіцит: УКАБ навесні 2026 року наголошував, що господарства «заздалегідь сформували запаси пального та добрив». Але якщо затримка накладеться на вікно серпень–жовтень 2026 року, ризик переходить у фізичний дефіцит — насамперед по КАС (карбамідно-аміачна суміш), аміачній селітрі та фосфатних формулах для ріпаку й озимої пшениці. Через це може зрости вартість (подекуди і на 50%) для озимої пшениці, кукурудзи і соняшнику. У групі олійних найменш «азотно чутлива» соя, але ріпак — один із найвразливіших через високу потребу і в азоті, і у фосфорі.

Таким чином, блокада в Ормузі б’є по добривах у два канали одночасно. Перший — прямий: з Перської затоки йдуть великі фізичні обсяги сечовини, аміаку, DAP/MAP і сірки. Другий — опосередкований: через протоку проходить близько 20% світової торгівлі LNG, а отже зростає і собівартість азотних добрив далеко за межами регіону. Саме тому аналітики описували березневу ескалацію 2026 року як негайний удар по доступності азотних і фосфатних продуктів, а не лише локальний логістичний збій.

У практичному сенсі для України це означає таке: азот і фосфати мають високу пряму глобальну вразливість від блокади Ормузу, тоді як калій — нижчу, але не нульову непряму вразливість. Аналітики прямо вказує, що дорожчання азоту і фосфатів може викликати «cross-nutrient impacts» навіть для продуктів, які самі безпосередньо не залежать від Ормузу.

Для справки. Cross-nutrient impacts (Взаємодія між поживними речовинами) — це явище, за якого наявність, засвоєння або дефіцит однієї поживної речовини (макро- чи мікроелемента) безпосередньо впливає на обмін або ефективність інших. 

Що кажуть українські логісти 

Як зазначає CEO логістичної компанії TEUS Дмитро Казанін, ситуація з Ормузькою протокою ще раз показує, що добрива — це не просто товарна позиція у світовій торгівлі, скоріше елемент продовольчої безпеки. Якщо зупиняється або сповільнюється рух аміаку, сірки, сечовини чи інших ключових компонентів, наслідки відчуває не тільки хімічна промисловість, а й аграрний сектор, ціна зерна, собівартість виробництва і врешті продовольча стабільність у світі.

«Для України це дуже важливий сигнал. Ми вже живемо в умовах, коли логістика стала частиною геополітики. Ризики в Чорному морі, атаки на інфраструктуру, обмеження енергопостачання, нестабільність морських маршрутів — усе це напряму впливає на вартість і доступність вантажів. А тепер ми бачимо, що така сама вразливість існує і на глобальному рівні», — зазначає Дмитро. 

Висновок, за його словами, простий: країни, які не мають стійкої логістичної системи, стають залежними від одного маршруту, одного порту, однієї протоки або одного політичного рішення. А це, своєю чергою, небезпечно.

«Україні потрібно розвивати не просто імпорт чи експорт добрив, а повну систему: морські порти, альтернативні маршрути, буферні склади, швидку перевалку, залізничну й автомобільну логістику, цифровий контроль вантажів і зрозумілі правила для бізнесу. Бо в сучасному світі виграє не той, хто просто купив дешевше. Виграє той, хто може гарантовано доставити вчасно. Ми бачимо, як кожен збій у логістиці одразу перетворюється на фінансовий ризик для аграрія, трейдера, імпортера і кінцевого споживача. Добрива мають приходити вчасно, бо аграрний сезон не чекає. Якщо логістика запізнюється на кілька тижнів, це вже не просто проблема транспорту — це проблема майбутнього врожаю», — резюмує Дмитро Казанін. 

Як зазначає засновник та керівник компанії Porta Maris Євген Перес Баро, Світовий банк уже прогнозує зростання цін на добрива на 31% у 2026 році, зокрема стрибок цін на сечовину на 60%. 

«На цьому тлі оцінка про ще 45 мільйонів людей, які можуть зіткнутися з гострою продовольчою небезпекою, виглядає не емоційним попередженням, а дуже конкретним сценарієм. Світовий банк, МВФ і Всесвітня продовольча програма прямо говорять: дорожчі енергоносії, добрива та транспортні вузькі місця неминуче підштовхують ціни на їжу вгору», — зазначає експерт.

За словами Євгена, ринку важливо розуміти інше: проблема вже не виглядає як короткий шок. Ринок добрив був напружений ще до Ормуза. Китай посилив експортні обмеження, європейські виробники скорочували випуск, а ціни на сечовину почали рости ще на старті конфлікту. За оцінкою Argus, світ уже втратив щонайменше 2 мільйони тонн виробництва сечовини, а ще майже 1 мільйон тонн застряг на суднах у затоці. 

«Я вважаю саме цей момент найгіршим можливим часом, тому що удар припав саме на сезон посівної. Тобто навіть після відкриття протоки на розшивання черги підуть тижні, або місяці обмеженої доступності. Добрива — вхідний ресурс майбутнього врожаю і, якщо він не заходить у потрібне вікно, логістична затримка дуже швидко перетворюється на нижчу врожайність, дорожче зерно, тиск на собівартість кормів, а далі на м’ясо, молоко і продовольчу інфляцію. Саме тому в Міжнародному торговельному центрі ООН прямо кажуть, що для країн, які розвиваються, добрива сьогодні є навіть більш нагальною проблемою, ніж нафта і газ. Це вже не історія про транспорт. Це історія про стійкість економік, які критично залежать від вчасного доступу до аграрних ресурсів», — ділитися думкою засновник Porta Maris.

Таким чином, наразі найбільш реалістичним сценарієм для України виглядає не фізичний дефіцит добрив, а суттєве зростання цін та посилення конкуренції за альтернативні поставки. Водночас тривале порушення логістики в Ормузькій протоці, особливо напередодні осінньої посівної кампанії, може створити вже реальні ризики нестачі окремих видів азотних і фосфатних добрив. 

Експерти сходяться на думці, що нинішня ситуація вкотре демонструє критичну роль логістики у забезпеченні продовольчої безпеки. Для України це означає необхідність диверсифікувати канали постачання, розвивати власне виробництво добрив та зміцнювати логістичну інфраструктуру, щоб мінімізувати залежність від глобальних вузьких місць у світовій торгівлі.

Читайте також: Криза неминуча: як події в Ормузькій протоці впливають на логістику та ціни в Україні