Логістика і ризик як щоденна константа: підсумки Freight Forwarders Updates 2026

Український логістичний бізнес входить у 2026 рік із новими правилами гри — від жорсткішого митного регулювання до безпекових ризиків, які вже стали частиною операційної реальності. Саме ці виклики та практичні підходи до їх вирішення обговорили учасники Freight Forwarders Updates 2026 в Одесі.

18 березня в Одесі відбувся галузевий захід Freight Forwarders Updates 2026, організований з Асоціацією Міжнародних Експеиторів України у партнерстві з Південноукраїнським офісом Європейської Бізнес Асоціації та Interlegal.

Понад 80 представників логістичних компаній, портових операторів, митних брокерів та перевізників зустрілися в межах цього майданчика, щоб обговорити практичні питання, з якими бізнес працює щодня.

Для Interlegal підтримка подібних заходів є природною частиною роботи з ринком — як можливість залишатися в постійному діалозі з бізнесом, краще розуміти його запити та формувати власні пропозиції для їх вирішення. За результатами таких дискусій можна чітко бачити, з якими викликами стикатимуться найближчим часом наші клієнти, і запропонувати превентивні дії до того, як ризики трансформуються у реальні проблеми.

Від самого початку захід задав тон відкритої розмови про ринок – без формальностей і зайвого теоретизування. Організатори прямо окреслили очікування: зібрати на одній сцені сильних практиків, які не просто окреслять проблеми, а поділяться рішеннями і інсайтами про те, як діяти українському бізнесу в поточних умовах.

Модерацію взяв на себе Віктор Берестенко, якому вдалося втримати темп розмови та баланс між різними точками зору. Завдяки йому діалог залишався максимально жвавим і прикладним для всіх учасників.

Формат також свідомо зробили більш динамічним – учасники працювали в межах єдиної панелі з живою дискусією та питаннями після кожного виступу. Такий підхід дозволив одразу перевіряти тези на практиці через досвід інших учасників ринку. 

Саме в такому контексті – як розмова професійної спільноти, яка щодня стикається з ризиками і спільно шукає рішення – і розгорталася подальша дискусія.

Розпочав панель Роберт Зелді, керуючий партнер Delta International Law, експерт митної справи, який зосередився на найближчих реформах у митному регулюванні та їх реальних наслідках для бізнесу. І ключовий меседж його виступу – часу на адаптацію бізнесу до змін вже не лишилося, впровадження нових правил розпочинається буквально тут і зараз.

Вже з 19 квітня 2026 року в Україні почне діяти європейська система авторизацій, і з цього моменту компанії, які не отримали авторизацію за новими правилами, фактично втратять можливість здійснювати відповідну діяльність. Багато гравців можуть просто не встигнути пройти цю процедуру. Так, наприклад, опинитися поза ринком, за оцінками спікера, в найближчій перспективі можуть до 40% митних брокерів.

Окрему увагу Роберт Зелді звернув на практику отримання авторизацій. Як відзначив експерт, попри формальність процедури, понад 50% заяв відхиляють ще на етапі попередньої оцінки, зокрема, через такі несуттєві причини, як технічні помилки при заповненні анкети. Навіть ті компанії, які вчасно подали документи, не застраховані від затримок.

Водночас поточні зміни – лише початок. Бізнес переходить до нової моделі митного регулювання, наближеної до європейської, і цей перехід, вважає Роберт Зелді, може стати складнішим, ніж очікувалося.

Серед найбільш дискусійних новел майбутнього митного кодексу – відсутність чітких строків митного оформлення. Формулювання «оформлення завершується після перевірки відомостей» фактично залишає простір для довільного трактування. Для бізнесу це означає зростання невизначеності та ризиків затримок. 

Додатковим фактором ризику стане зміна підходів до контролю митної вартості. Скасування чинних механізмів і відсутність чітких процесуальних строків можуть призвести до затягування процедур та збільшення кількості спорів.

На цьому тлі, за оцінкою спікера, зростатиме попит на складські послуги – як вимушеного інструменту для бізнесу в умовах невизначеності зі строками оформлення.

Підсумовуючи, Роберт Зелді зазначив, що стратегічно бізнесу варто готуватися до ще глибших трансформацій: впровадження європейських підходів до митного контролю, цифровізації процесів та підвищення прозорості – аж до потенційного доступу митних органів до внутрішніх систем компаній у майбутньому.

Валерій Шнуренко, керівник служби корпоративної безпеки групи компаній Risoil, голова Робочої групи з корпоративної безпеки EBA, говорив про безпеку як фактор виживання  – не метафорично, а буквально. Адже в ситуації, у якій сьогодні працює український логістичний ринок, безпека стала частиною операційної моделі, що відповідає за саме існування бізнесу.

Експерт поділився практичним досвідом роботи в умовах повномасштабної війни – постійних повітряних тривог, ударів по інфраструктурі, блекаутів, кадрового дефіциту, фізичного і психологічного виснаженням команд. 

За наведеними ним даними, лише за 2025 рік в Україні пролунало понад 850 повітряних тривог – і кожна з них означає зупинку бізнес-процесів.

В таких умовах, як зазначив Віктор Шнуренко, виживають не найбільші, а ті, хто готовий до надзвичайних ситуацій, має план дій і здатність швидко адаптуватися.

Зокрема, критичним для компаній виявився так званий план “перших 72 годин”. Саме він дозволяє бізнесу не втратити контроль у момент кризи – від розуміння, де знаходяться ключові працівники, до збереження доступу до управління компанією. Якщо у вас немає такого плану – його потрібно розробити негайно, радить експерт. 

Серед конкретних інструментів, які довели свою ефективність з початком війни:

• децентралізація управління і розподіл критичних функцій між кількома людьми;
• правило «трьох рук» для доступу до паролів і ключових документів;
• перехід на хмарні рішення та резервні системи енергоживлення;
• сценарне планування замість класичного річного бюджету;
• зміна підходів до інфраструктури: замість великих і складних об’єктів – невеликі, модульні чи мобільні рішення, які можна швидко відновити або перемістити.

Окремо прозвучала тема взаємодії з державними органами та військовими. Регулярна комунікація і доступ до інформації дозволяють бізнесу не лише реагувати на ризики, а й частково їх прогнозувати.

В контексті цього питання спікер звернув увагу спільноти на загрози для морського коридору – намір ворога застосовувати надводні дрони для атак на цивільні судна, тактику скидання мін в акваторію з повітря. Боротьба з цими ризиками і підтримка морського коридору залежить виключно від Збройних Сил України, але бізнес, своєю чергою, вживає всіх можливих безпекових заходів зі свого боку відповідальності. Компанії створюють власні пожежні підрозділи, здатні працювати під час повітряних тривог, інвестують в альтернативні системи безпеки, переглядають логістичні ланцюжки і диверсифікують маршрути. Спільні зусилля дозволяють підтримувати життєздатність української логістичної системи навіть на п’ятому році війни. 

Окремо експерт наголосив на тому, що головною цінністю будь-якої компанії є і завжди будуть люди, які в ній працюють. Саме тому інвестиції у навчання персоналу, зокрема з домедичної допомоги та реагування на надзвичайні ситуації, сьогодні стають частиною бізнес-стратегії, а не додатковою опцією.

Практичне продовження теми взаємодії бізнесу з інституціями забезпечили представниці Одеської регіональної торгово-промислової палати –  керівниця відділу зовнішньоекономічних звʼязків та підтримки експорту Анна Хохолькова та юрисконсульт Наталя Яременко, уповноважена по засвідченню форс-мажорних обставин. 

Їхній спільний меседж: навіть в умовах високої невизначеності бізнес має інструменти для роботи, захисту і розвитку. 

Анна Хохолькова зосередилася на практичних можливостях, які надає Одеська РТПП українському бізнесу – зокрема, на міжнародних ринках. За словами експертки, інтерес до українського бізнесу з боку іноземних партнерів сьогодні не зменшується, а навіть зростає. Міжнародні компанії активно шукають партнерів в Україні – і часто напряму, без посередництва держави. 

Як наголосила Анна Хохолькова, ТПП фактично може стати точкою входу для компаній, які хочуть виходити на зовнішні ринки, але не мають для цього ані ділових зв’язків, ані зрозумілої стратегії.

Йдеться про досить прикладну допомогу. Наприклад, якщо компанія шукає партнерів за кордоном, ТПП може не просто «порадити напрямок», а фактично з’єднати з потенційними контрагентами через свою мережу контактів в десятках країн. Це дозволяє бізнесу швидко перевірити попит і почати переговори без довгого і дорогого етапу самостійного пошуку.

Така ж логіка працює і з B2B-контактами: замість холодних звернень компанії отримують можливість одразу потрапити в релевантне середовище – на зустрічі або цільові заходи, де вже присутні потенційні партнери.

Окремий напрям – супровід виходу на нові ринки. Мова не про глибокий консалтинг, а про практичну “навігацію”: з ким варто працювати, які вимоги існують до продукції, як підготувати перші документи і не здатися на старті.

ТПП активно працює з міжнародними делегаціями, які приїжджають в Україну. Лише за останній рік палата провела понад 50 зустрічей з міжнародним бізнесом. Для локальних гравців це створює додаткову можливість потрапити в поле зору інвесторів і потенційних партнерів, не витрачаючи ресурси на самостійний пошук.

Окрім налагодження контактів, значна частина роботи палати – це документарна підтримка. Зокрема, видача сертифікатів походження товарів, які є базовою вимогою для зовнішньоекономічних операцій, різного роду експертних висновків і довідок.

Спікерка нагадала про такий цікавий інструмент, як цінові довідки. В умовах постійної зміни вартості ресурсів вони дозволяють бізнесу офіційно обґрунтовувати перегляд цін у контрактах або тендерах.

Наталя Яременко свою частину спільного виступу присвятила темі, з якою сьогодні стикається майже кожен бізнес – форс-мажору. 

Її головна теза звучала просто: форс-мажор – це не катастрофа, а юридичний механізм, який потрібно правильно використовувати.

Ключова проблема, з якою стикаються компанії – не відсутність форс-мажору як такого, а неправильна підготовка до нього ще на етапі укладення контракту: відсутність чіткого переліку форс-мажорних обставин у договорі, розмито прописана процедура повідомлення контрагента, ігнорування строків такого повідомлення, неправильне визначення органу, який підтверджує форс-мажор та ін.

Чіткість формулювань, як відзначила Наталя Яременко – один із найважливіших аспектів механізму форс-мажору. Типові загальні фрази про «обставини непереборної сили» у контракті в реальності не працюють так, як очікує бізнес. Формально очевидні речі не завжди автоматично визнаються форс-мажором у судовій практиці.

Тож у контрактах потрібно максимально конкретизувати, які саме події вважаються форс-мажором. З урахуванням українських реалій це означає, що навіть зупинки роботи через повітряні тривоги або обстріли бажано прямо прописувати в договорі.

Не менш критичним є питання комунікації з контрагентом. За словами спікерки, значна частина спорів програється через порушення процедури повідомлення про форс-мажор. Наталя Яременко порадила закладати в контракти реалістичні строки для повідомлення – не менше 10 днів, враховуючи, що в кризових умовах оперативна реакція часто фізично неможлива.  

Окрему увагу спікерка звернула на формальності, які часто ігноруються, але мають критичне значення в суді. Йдеться про спосіб комунікації: якщо в договорі зазначена конкретна електронна адреса або канал зв’язку, повідомлення має бути направлене саме туди.

Ще один важливий нюанс – правильне визначення органу, який засвідчує форс-мажор. Якщо в договорі вказана лише Торгово-промислова палата України, звернення до регіональної палати може не мати юридичного ефекту. 

Водночас Наталя Яременко підкреслила, що сертифікат ТПП – це не індульгенція. Він звільняє від штрафів і пені, але не від самого зобов’язання.

У підсумку пані Наталя порадила перестати сприймати форс-мажор як щось «разове» і почати закладати його в свою контрактну та операційну логіку, оскільки в умовах українського ринку це не виняток із правил, а вже частина правил. 

Засновниця ADVISERS Arbitration & Business Consulting Наталя Гудкова присвятила свій виступ майстерності переговорів – інструменту не менш важливому для роботи бізнесу, ніж юридичний супровід чи судовий захист.

Для бізнесу переговори – це насамперед про економіку: вони дозволяють зберегти час і гроші, уникнути публічних конфліктів і, що не менш важливо, не зруйнувати відносини з контрагентом. «Коли спір вирішується в переговорах – про нього знають тільки дві сторони. Коли в суді – про нього знають усі», – фактично так можна сформулювати один із ключових меседжів виступу.

Наталя Гудкова одразу задала тон простою, але показовою тезою: іноді щоб вирішити конфлікт, достатньо не аргументів, а уваги до іншої сторони. В одному з кейсів, яким поділилася спікерка, боржник після 40-хвилинної розмови сам погодився сплатити заборгованість – лише тому, що його вперше «нормально вислухали». Цей приклад став ілюстрацією того, що переговори – це в першу чергу робота з людьми, а не відстоювання формальної позиції.

Разом з тим спікерка підкреслила, що без розуміння обставин спору, позиції опонента і власної стратегії переговори можуть обійтися бізнесу дуже дорого. Одна з типових помилок – заходити в переговори без чіткого аналізу договору або не розуміючи, хто саме представляє іншу сторону. Інша – займати принципову позицію «до переможного кінця», не оцінюючи реальні шанси на успіх та можливі втрати.

Цю тезу вона підкріпила кейсом, у якому компанія відмовилася від переговорів і наполягала на судовому розгляді, оскільки була переконана у своїй правоті. У результаті – програш у трьох інстанціях, втрата клієнта і додаткові витрати. Питання не в тому, щоб йти до кінця. Питання – з чим саме йти і що ви готові за це втратити, наголосила експертка.

Водночас вона показала і зворотний бік – коли правильно вибудувані переговори дозволяють досягти результату навіть у складних і конфліктних ситуаціях. Наприклад, у кейсі з блокуванням вантажу через спірні нарахування сторони змогли домовитися про часткову оплату, зафіксувати борг і уникнути суду, зберігши контроль над ситуацією.

Окремий акцент був зроблений на роботі з «сильнішою стороною» – великими клієнтами або міжнародними контрагентами, які диктують свої умови. У таких випадках, за словами спікерки, переговори мають спиратися не на емоції, а на факти, документи і чітко вибудувану позицію. Саме це дозволяє вирівнювати баланс і протидіяти тиску.

Показовим став кейс після початку повномасштабної війни, коли через обстріли інфраструктури фізично не можна було повернути контейнери, але контрагент все одно нараховував штрафи і блокував вантажі. Завдяки грамотній переговорній та юридичній стратегії вдалося змінити підхід: зафіксувати статус, зняти неправомірні вимоги і розблокувати вантаж. Хоча відносини між сторонами в результаті були зруйновані, бізнес уникнув значно більших втрат і захистив свої інтереси.

Підсумовуючи, Наталя Гудкова наголосила, що переговори – це не про «дружбу» і не про компроміси будь-якою ціною. Це інструмент, який працює лише за умови підготовки, розуміння фактів і вміння ставити правильні запитання. І ці навички для бізнесу не менш критичні, ніж юридична експертиза.

Завершальним акордом заходу став виступ Юлії Бездолі, судді Господарського суду Одеської області, яка запропонувала погляд на розглянуті на дискусії питаннявже з позиції суду.

Її тези підтримали озвучену іншими спікерами позицію: більшість спорів у сфері логістики виграються або програються на етапі укладення договору, а не в суді. Саме умови договору, а не загальні норми законодавства, у підсумку є визначальними для судового рішення. «Суд дивиться не на те, як сторони “домовлялися в процесі”, а на те, що вони реально написали», — цей підхід фактично проходив червоною лінією через увесь виступ.

Суддя звернула увагу на типову проблему бізнесу: реальна операційна діяльність часто живе за одними правилами, а договір – за іншими. Комунікація ведеться в месенджерах, тоді як у договорі передбачена лише офіційна переписка; умови оплати прив’язуються до документів, які фактично не використовуються; ключові ризики взагалі не прописують. У результаті сторонам значно складніше довести свою позицію в суді.

Окремо спікерка згадала договори транспортного експедирування, де відповідальність експедитора значно ширша, ніж здається бізнесу. За її словами, саме в цій категорії справ найчастіше виникають конфлікти, пов’язані з втратою, пошкодженням або невідповідністю вантажу, а також із додатковими витратами, які сторони просто «забули» врегулювати в договорі.

Юлія Бездоля також детально пояснила, що в умовах війни стандартні формулювання про форс-мажор вже не працюють автоматично. Якщо договір укладено після 2022 року, суд виходить з того, що сторони усвідомлювали всі ризики – обстріли, блокування інфраструктури, зміну маршрутів – і мали передбачити їх у договорі. Відповідно, саме бізнес має закладати механізми компенсації додаткових витрат, змін маршрутів чи простоїв, інакше сам нестиме ці ризики.

Виступ був насичений конкретними прикладами з судової практики, яка добре ілюструє підхід до вирішення справ. В одному з кейсів Верховний Суд підтримав позицію експедитора, визнавши, що той зробив усе необхідне, а відповідальність за псування вантажу лежить на перевізнику – зокрема, у випадку залізничних перевезень, де діє спеціальне регулювання. В іншій справі суд, навпаки, поклав відповідальність на експедитора, який не зміг довести, що належним чином контролював перевезення, навіть попри відсутність прямого обов’язку.

Показовим був і кейс із втратою значної частини вантажу, де суд одночасно задовольнив і вимоги про відшкодування збитків, і вимоги експедитора про оплату послуг. Такий підхід ще раз підтверджує: якщо сторони не деталізували механіку розрахунків і ризиків у договорі, суд змушений виходити з фактичного виконання зобов’язань і доведених обставин, що може призводити до несподіваних для бізнесу результатів.

Окрему увагу суддя приділила питанню доказів і поведінки сторін. У господарських спорах оцінюється не лише текст договору, а й вся комунікація та дії сторін у процесі виконання. Саме тому будь-які відхилення – зміну маршруту, проблеми з вантажем, додаткові витрати – слід одразу зафіксувати і повідомити про це контрагента. Це може стати вирішальним у суді.

Наостанок Юлія Бездоля сформулювала, по суті, практичний орієнтир для бізнесу: сильна позиція в суді починається з правильно написаного договору і послідовної поведінки під час його виконання. А ще – з правильно обраного юридичного партнера. Саме довіра до адвоката і його залучення на ранніх етапах, за її словами, часто стають тим фактором, який дозволяє або взагалі уникнути спору, або виграти його з мінімальними втратами.

Українська логістика у 2026 році – це не про стабільні процеси, а про роботу з ризиком як щоденною константою. Дискусія Freight Forwarders Updates 2026 довела, що на цьому полі виграють ті, хто вміє не уникати ризиків, а правильно на них реагувати, розподіляти і контролювати.

У живому спілкуванні учасники не просто звіряли підходи і ділилися практикою, а фактично формували спільне розуміння того, як діяти за будь-якого розвитку подій. І саме ті правила гри, які формуються в такому професійному діалозі, поступово стають новими стандартами роботи в логістиці.

Текст наданий компанією Interlegal.