Воєнні збитки портам і залізниці відшкодує держава

Міністерство інфраструктури оприлюднило проєкт наказу про затвердження Порядку оцінки шкоди, заподіяної росією українським портам у Дунайському регіоні.

Хто може розраховувати на відшкодування?

Проєкт розробили для того, аби фрахтувальники, оператори та/або власники суден (морських або внутрішнього плавання) отримали можливість відшкодування збитків. Йдеться про судна, які перебували в акваторії українських портів в Дунайському регіоні. 

Також проєкт стосується власників та/або операторів залізничного рухомого складу, допущеного до обігу колії 1435 міліметрів — у разі перебування такого рухомого складу на території України.

Важливо й уточнення, що порядок оцінки стосується шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії рф проти України та воєнних дій на території України, у разі відмови страховиками у наданні страхового покриття на подібні ризики.

Чому збитки відшкодовує держава, а не страхова компанія?

Згідно з усталеною практикою, до стандартних виключень зі страхового покриття належать страхові випадки, які сталися під час надзвичайного, особливого чи воєнного стану, оголошеного органами влади в країні, або на території дії Договору страхування.

Таким чином, із введенням воєнного стану в Україні з 24 лютого, виникла ситуація, у якій – через неможливість забезпечення гарантій страховиків – можливою стає повна зупинка роботи портів України Дунайського регіону і залізничних перевезень рухомим складом.

Дунайські порти та залізниця — критично важливі логістичні зв’язки

В наявних умовах залишається можливість повноцінної роботи лише трьох українських морських портів: Рені, Ізмаїл, Усть-Дунайськ, роль яких набуває пріоритетного значення і до яких, наскільки дозволяють потужності, переорієнтовується вантажопотік з інших портів України.

Одеська залізниця, в тому числі залізничні шляхи Дунайського регіону, є важливою складовою єдиного транспортного конвеєра південно-західної частини України, на долю якої припадає майже 20% вантажообігу залізниць країни. Також у регіоні Одеської залізниці розташовані великі морські порти. Таким чином, залізницями регіону забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв’язки з більш ніж 70 країнами світу.

З огляду на це, цілком очевидно, що гарантування безпеки для фрахтувальників, операторів та/або власників суден в умовах воєнного стану є пріоритетним завданням для держави з метою забезпечення хоча б часткового збереження експортних потужностей країни.

З метою стабілізації ситуації перевезень з використанням портів України Дунайського регіону і рухомого складу, необхідно забезпечити виділення коштів з резервного фонду держбюджету для відшкодування збитків, заподіяних внаслідок війни, і, відповідно, затвердити механізм оцінки такої шкоди.

Порядок та вартість відшкодування збитків

Протягом минулого року до Ренійського, Ізмаїльського та Усть-Дунайського портів загалом було здійснено 3614 суднозаходів, що в середньому складає 301 суднозахід на місяць. Вартість суден, які зазвичай здійснюють заходи до вказаних портів, складає, в середньому, $1,5 млн за одиницю.

Таким чином, сума гарантування, яка теоретично може знадобитися для покриття випадків, пов’язаних із війною, складає $451,75 млн — 1,32 млрд грн. Зазначимо, що МІУ розраховує суму, орієнтуючись на обмінний курс 29,25 грн за 1 долар США.

Щодо залізниці: за минулий рік на території України в рамках виконання експортно-імпортних операцій перебувало 18 893 вагони різних типів. В середньому, це — 1 574 вагони на місяць. У зв’язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну, виникла необхідність збільшення обсягів таких перевезень через залізничні міжнародні прикордонні переходи України у Польщу, Словаччину, Румунію, Угорщину та далі у Західну Європу. Це потенційно збільшить середньомісячну кількість вагонів на території України до 3 148 одиниць. 

Вартість зазначених вагонів, в середньому, складає 3 млн грн за одиницю. Таким чином, сума гарантування, яка теоретично може знадобиться для покриття випадків з рухомим складом колії 1435, на сьогодні складає 4,7 млрд грн та потенційно може бути збільшена приблизно вдвічі.

МІУ очікує, що реалізація акту забезпечить стабілізацію економічної ситуації в Україні під час воєнного стану, зокрема ситуації перевезень з використанням українських портів на Дунаї та залізниці.

Чому збитки відшкодовуватимуть саме Дунайським портам, а не морським?

Дійсно, з початку повномасштабної агресії рф в Україні, не було зафіксовано влучань ракет в інфраструктуру портів на Дунаї. Пошкодження отримали деякі судна, які підірвалися на вибухових пристроях, — але вони належать державним установам. 

Дунайські порти не відчули на собі й фінансові збитки, пов’язані з війною. Ба більше, до запуску «зернового коридору» саме на порти Дунаю переорієнтували експорт з чорноморських портів, заблокованих через дії російського флоту.

Ймовірно, МІУ зосередилося на відшкодуванні збитків дунайським портам, аби закріпити співпрацю з інвесторами, зокрема Європейським банком реконструкції та розвитку. Наявністю механізму для відшкодування збитків відомство демонструє, що в українські порти можна інвестувати навіть під час війни, адже будь-які збитки інфраструктурі компенсує держава, а не вкладник. З цієї причини Мінінфраструктури могло зосередити першочергову увагу саме на портах Дунаю.

Морські порти України мають значні руйнування, а їхні оператори/судновласники — фінансові збитки внаслідок війни. Тож для цих портів будуть потрібні зовсім інші механізми розрахунків та інші схеми відшкодувань. На рівні керівництва держави ведуться підрахунки необхідних сум, а дружні країни світу вже декларують свої наміри підтримати відновлення морських портів українського півдня. Окрім того, відшкодування збитків внаслідок російських атак — повністю має лягти на бюджет нападника та стати одним із пунктів майбутніх репарацій.