Нові ризики в Чорному морі: як ринок відреагував на атаку на танкери, що працюють з підсанкційною нафтою 

Удар дронів по двох танкерах «тіньового флоту» РФ біля узбережжя Туреччини став ще одним сигналом щодо вразливості нафтової логістики Кремля. Водночас він вже змусив страховиків по‑новому оцінити ризики в Чорному морі. 

USM поспілкувався з фрахтовим брокером і засновником компанії MB Navigation S.A. Костянтином Соболем, а також опитав інших експертів, чого варто очікувати на чорноморському фрахтовому ринку найближчим часом.

У ніч на 28 листопада морські дрони уразили два російські танкери, Kairos та Virat, які належать до так званого тіньового флоту. Судна йшли під прапором Ґамбії, прямували порожніми до порту Новоросійськ і були атаковані неподалік узбережжя Туреччини.

Цікаве починається вже на етапі прапору. Є велика ймовірність, що обидва танкери були без прапора — у Ґамбії місцева Морська адміністрація наразі проводить «чистку» реєстру і деякі танкери були дефлаговані. Країна позбавила свого прапора 72 судна, переважно через незаконні операції цих суден, тож можна припустити, що серед них могли бути Kairos та Virat.

Обидва танкери використовувалися для транспортування російської нафти в обхід санкцій, тобто діяли поза межами цінової стелі і часто без легального страхового покриття. Вони є типовими представниками «тіньового» нафтового флоту Кремля — старих, часто технічно зношених суден, які під офшорною юрисдикцією і підставними власниками забезпечують життєво необхідний для РФ потік нафтодоларів. 

У цьому сенсі, удар по Kairos і Virat був цілеспрямованим не лише з воєнного, а й з економічного погляду — не стільки на фізичне знищення активів, скільки на системне підвищення ризику для всієї схеми обходу санкцій.

Факт, що атака сталася неподалік Туреччини, автоматично перетворив на прецедент з міжнародним резонансом. Анкара висловила стурбованість подіями в Чорному морі, прямо вказавши на загрози для безпеки судноплавства, життя екіпажів та екології. Удари українських морських дронів, які раніше здебільшого вражали військові цілі або портову/енергетичну інфраструктуру РФ, тепер зачепили ширший контур — включно з інтересами інших держав.

Проте, як зазначив USM учасник ринку на умовах анонімності, є й інший бік медалі: попри страх Туреччини перед екологічною катастрофою, країна все одно пропускає через свої протоки застарілий та зношений підсанкційний танкерний флот РФ. Сумнівно і те, що у цих суден ретельно перевіряють страхування, прапор (як ми згадували на початку статті) чи інші документи, які цілком можуть бути підробленими — а це не свідчить про те, що країна, яка дозволяє транзит таким потенційним «екологічним вибухівкам», піклується про безпеку екології.  

Водночас на цю подію швидко відреагував і ринок: буквально за кілька днів після інциденту вартість страхування суден у Чорному морі зросла. Підвищення торкнулося як стандартних маршрутів, так і рейсів до російських портів, що відображає нову оцінку ризиків — тепер не лише юридичних, а й фізичних. Це може стати першим епізодом нової кампанії із системного тиску на ключове джерело валютних надходжень для Росії — нафтовий експорт.

Реакція ринку страхування та фрахтових брокерів 

Після атаки на танкери Kairos та Virat питання страхування вантажів і суден у Чорному морі знову вийшло на перший план. Страховий ринок, який уже кілька років живе у режимі «військового зонування», оперативно відреагував на нову ескалацію. Як повідомляє Reuters, ставки страхування воєнних ризиків для суден, що заходять до українських портів, зросли з 0,4% до 0,5% від вартості судна. Для російських портів, які й без того розглядалися як високоризикові, премії сягнули 0,65–0,8%, хоча ще тиждень тому трималися в межах 0,6%.

Втім, за оцінкою Костянтина Соболя, вплив інциденту на «легальний» сегмент ринку — тобто компанії, які працюють із «санкційно-чистою» нафтою і мають офіційне покриття P&I-клубів, наразі буде обмеженим. 

«Для легальних гравців ринку в Чорному морі я не бачу передумов для підвищення страхових премій, адже основний шок від воєнних дій пройшов ще на початку першого зернового коридору», — зазначає експерт.

Натомість тиск посилюється саме на «тіньовий флот». Старі судна з непрозорою структурою власності, які працюють під «зручними прапорами» та поза юрисдикцією основних страхових пулів, опиняються у ситуації, коли ризик фізичного ураження перестає бути абстрактним. 

«Тут хіба що може зіграти страх перевізників, але тоді такі судновласники почнуть просто відмовлятися від перевезень, адже застрахувати такі судна неможливо», — підкреслює Соболь.

Йдеться не лише про збитки від конкретного удару, а про зміну загального клімату на ринку. Якщо страх перед ударами стане системним, це зменшить кількість охочих працювати у тіньовому сегменті, і відповідно — зменшить обсяги перевезень російської нафти в обхід санкцій. Водночас експерт визнає: поки що таких ознак немає. 

Це означає, що навіть після атаки поблизу Туреччини більшість судновласників, які вже свідомо працюють у зоні ризику, навряд чи змінять свою поведінку. Але сам факт атаки в турецькій EEZ створює новий прецедент, який змушує переоцінити карту ризиків — як для страховиків, так і для вантажовласників. І кожен новий епізод підвищує ймовірність системної реакції ринку.

Хоча ринок уже зафіксував зростання страхових премій, фрахтові ставки наразі залишаються стабільними — принаймні в легальному сегменті. На думку Костянтина Соболя, атака на танкери навряд чи суттєво вплине на вартість фрахту для перевезення російської нафти, принаймні безпосередньо. Причина — у специфіці самого тіньового флоту. 

«Так званий тіньовий флот задіяний лише для перевезення санкційних нафтопродуктів, і на мою думку, там достатня преміальність у ставках уже на сьогодні», — зазначив Костянтин Соболь.

Інакше кажучи, фрахтові ставки у цьому сегменті вже давно враховують усі ризики — від технічного стану суден і відсутності легального страхування до геополітичної напруги. Ба більше, саме надвисока ставка фрахту є тим чинником, що дозволяє судновласникам із сумнівною репутацією ризикувати, працюючи на межі законності. Тому сам по собі ще один удар — навіть успішний — не обов’язково призведе до цінового сплеску.

Однак експерт не виключає, що у випадку подальшої ескалації або «переламу» в настроях на ринку — коли страх перед фізичним ураженням стане більш відчутним — можлива буде й цінова реакція: не через підвищення ставок, а через скорочення пропозиції суден. 

«Тоді це може призвести до часткової або повної зупинки трафіку», — каже Соболь. 

І хоча він наголошує, що наразі таких тенденцій не спостерігається, сценарій «фрахтового шоку» не можна повністю виключати.

Таким чином, для фрахтового ринку головною змінною залишається не атака як така, а її регулярність. Якщо удари по «тіньовому флоту» стануть системними, а судновласники відчують реальну загрозу — ставки можуть зрости або, що більш імовірно, почнеться вихід із цього сегменту. У короткостроковій перспективі — ринок залишається інерційним. Але у середньостроковій — навіть точкові атаки здатні змінити баланс ризику.

Погрози та подальша агресія з боку Росії

Успішна атака на танкери «тіньового флоту» РФ стала болючим ударом не лише по судноплавній інфраструктурі, а й по самій ідеї безкарного обходу санкцій. 

Так, вже 2 грудня президент Росії Володимир Путін повідомив журналістам, що країна-терорист збільшить атаки по українських портах і суднах, що входять до них, на тлі атак дронів по танкерах РФ у Чорному морі.

Крім того, диктатор пригрозив атакувати танкери країн, які допомагають Україні, якщо атаки продовжаться.

Вже 3 грудня ф’ючерси на пшеницю (Чикаго та Euronext) за короткий час додали 8–14 $/т на тлі побоювань щодо можливого ускладнення судноплавства в Чорному морі та логістики в цілому.

Проте президент РФ вже не вперше вдається до маніпуляцій, і саме ця полягає в тому, що російські війська і не припиняли атакувати українську портову інфраструктуру. Так, раніше керівник Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко нагадав, що Росія у січні-вересні 2025 року здійснила щонайменше 107 атак на порти Великої Одеси, порти півдня Одещини та енергетичну і промислову інфраструктуру області, тобто в середньому раз на три дні. І це були як ракетні удари, так і атаки за допомогою БпЛА, дронів-імітаторів та малих безекіпажних катерів.

Останні місяці на Одещині росіяни вдалися до відвертого тероризування бізнесу та громадськості, спрямовуючі розвідувальні дрони майже цілодобово, що, на тлі міркувань безпеки, паралізує роботу підприємств. Зокрема, ще до «анонсу Путіна» українська компанія Barin Group, що займається експортування агропродукції, скаржилася на важкі умови роботи через постійні повітряні загрози. 

«Те, що мало бути рутинною операцією, перетворилося на 20-денний марафон. Шахеди тепер з’являються по одному-двох одночасно, не вражаючи цілі, а навмисно активуючи повітряну тривогу. Кожне попередження означає кілька годин простою: порти зупиняють усі завантаження та розвантаження, державні установи закриваються, а середні темпи завантаження/розвантаження знижуються зі звичних 3 000 тонн на день до 500–700 тонн», — зазначила компанія в соцмережах.

Судно компанії мало завершити операцію протягом тижня, але затримка через тривоги подовжив термін перевалки на 10 днів розвантаження та ще 10 днів завантаження.

«Одна така затримка — і ефект хвилі відсуває лінійку наступних суден, зміщує періоди відправлення і підвищує ризики по всьому ланцюгу», — зазначили в Barin Group. 

І з такою ж проблемою зіштовхуються десятки, якщо не сотні підприємств Одещини, проте продовжують працювати, що свідчить про стійкість українського бізнесу. 

Прокоментували погрози Путіна і у ВМС ЗСУ. Так, речник відомстві Дмитро Плетенчук назвав ці погрози пустими, оскільки через обмежені ресурси Чорноморський флот РФ уже не може виконувати навіть базові завдання. Плетенчук додав, що наразі російські кораблі обмежені у ресурсах, ремонтних базах та здатності виконувати завдання, тому змушені берегти свій флот і не можуть ефективно блокувати українські порти.

Він також наголосив, що навіть під час дії зернової угоди росіяни продовжували обстрілювати українські порти.

Повернемося до танкерів — питання, як саме Росія може відповісти на такі дії, окрім атак на українську інфраструктуру, і чи буде РФ захищати свій «тіньовий флот». Костянтин Соболь вважає, що поле для маневру Кремля обмежене — як з військового, так і з економічного погляду.

Найочевидніший сценарій — воєнне посилення захисту танкерних маршрутів, зокрема через супровід військових кораблів або спроби нейтралізувати українські морські дрони. Проте, за словами Соболя, такий варіант малореалістичний. 

«Це неможливо, інакше їм доведеться у міжнародних водах проводити супровід свого «тіньового флоту». А це у першу чергу робить морський флот агресора легко вразливим для наших морських дронів», — наголошує він.

Крім того, діє Конвенція Монтре, яка регулює прохід військових суден через Босфор. Туреччина, згідно з документом, має право обмежувати доступ до Чорного моря для будь-яких військових кораблів у воєнний час. Це унеможливлює масштабну ескалацію або постійний супровід танкерів бойовими кораблями — особливо на південному напрямку, де ризик атаки дронів тепер став реальним.

Не менш проблематичним виглядає і економічне переорієнтування. Переведення маршрутів «тіньового флоту» в Атлантику чи Індійський океан не вирішує проблему — судна залишаються під санкціями, їх легко ідентифікувати, а країни, через які вони проходять, несуть репутаційні ризики. 

«Ймовірність затримки такого судна у будь-якій країні дуже велика», — зазначає Соболь, додаючи, що союзники України мають усі можливості діяти більш агресивно проти таких рейсів, навіть за межами Чорного моря.

На практиці ж, за словами експерта, Росія поки що відповідає асиметрично — ударами по енергетичній та портовій інфраструктурі України. Зокрема, атакуючи підстанції та об’єкти енергозабезпечення портів та самі вантажні комплекси, Кремль намагається створити логістичний колапс. Це сильно послаблює інтенсивність нашого експорту та імпорту. Таким чином, відповіді немає на морі, але є на суші — і вона спрямована не на захист своїх активів, а на перешкоджання українському експорту.

Геополітичні наслідки 

Втім, такі дії не вирішують зростання фізичних ризиків для російського флоту. І якщо ця тенденція посилиться, Росії доведеться або шукати нові маршрути, або змінювати всю логіку нафтового експорту. А це — складно, дорого і небезпечно.

Інцидент із танкерами, що працюють в інтересах ворога, наочно показав, що навіть точкові удари по «тіньовому флоту» можуть мати ширші геополітичні наслідки. Туреччина одразу ж відреагувала публічною заявою про «серйозні ризики», створені для безпеки мореплавства, життя людей та довкілля. Тим часом Казахстан висловив своє незадоволення через попередній удар по причалу Каспійського трубопровідного консорціуму в Новоросійську, через який експортується також казахстанська нафта.

Це порушує важливе питання: де саме проходить межа між боротьбою з обхідними схемами санкцій та загрозою економічним інтересам партнерів України? Чи не почнуть ці країни тиснути на Київ із вимогою обмежити подібні операції — не з політичних, а з суто прагматичних міркувань?

Соболь оцінює ситуацію чітко і, можна сказати, бінарно. Кожна країна, яка дозволяє проходження через свою територію суден, що порушують санкційний режим, — стає, по суті, співучасником обходу санкцій. Зокрема, Туреччина, яка регулярно пропускає такі танкери через Босфор, або Казахстан, що експортує свою нафту через санкційні порти РФ, фактично роблять вибір на користь економічного співробітництва з агресором.

З іншого боку, системні удари по тіньовому флоту створюють нову дипломатичну динаміку. Якщо Україна зможе довести, що атаки точкові, контрольовані і спрямовані виключно проти порушників санкцій — це може, навпаки, зміцнити довіру партнерів. Адже йдеться не про хаотичну ескалацію, а про підтримку міжнародного режиму обмежень проти держави-агресора.

У цьому сенсі «тіньовий флот» стає не лише логістичною, а й політичною ціллю. І як тільки партнери визнають, що атаки по ньому — це частина глобальної боротьби з фінансуванням війни, критика з боку Туреччини чи Казахстану ризикує втратити легітимність.

Інцидент з атаками на танкери Kairos та Virat можна розглядати як початок нового етапу у війні на морі — точкового, але стратегічного тиску на логістику нафтового експорту РФ, і атак росіян «як відповідь», по суднах наших партнерів та українській портовій інфраструктурі. Ризики в обох країн на цьому полі стали ширшими — і як Україні, так нашому ворогу, видається, ще треба вчитися з ними справлятися. 

Читайте також. Страхування вантажів в умовах війни: ризики, практика та реальні механізми захисту