Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайськ. Як за рік війни змінились українські порти на Дунаї

Блокада росією українських морських портів нанесла нашій країні чимало шкоди. Проте там, де виникають проблеми, з’являються нові можливості. Саме через блокаду з боку рф, українські порти на Дунаї змогли активізуватись та навіть зрівняти фактичний вантажообіг із паспортним. USM розповідає, яким виявився рік війни для дунайських портів, та чого варто очікувати Ізмаїлу, Рені та Усть-Дунайську цьогоріч.

З кінця лютого й аж до серпня росія блокувала великі українські морські порти. Щодня під час блокади морпортів Україна втрачала $170 млн (це сума разом з окупованими портами на узбережжі Азовського моря). Фактично, тоді в Україні залишились лише порти Ізмаїл, Рені та «Усть-Дунайськ». Проте необхідність в експорті зерна не зникла, тож портові, аграрні та логістичні компанії спрямували зусилля та інвестиції на дунайські порти України. Деякі підприємства перемістили увесь свій бізнес у цей регіон.

Вже у серпні Україна домовилась про запуск «Ініціативи з безпечного транспортування зерна та харчових продуктів» з українських портів, також відомої як «Зернова ініціатива». Тож, три наші морські порти знов відкрились для експорту — щоправда, лише аграрного. 

Звісно, порти на Дунаї ані в минулому, ані тепер не можуть конкурувати з морськими портами Одещини. Втім, весь рік порти Ізмаїл та Рені нарощували обсяги перевалки, і довели: інвестори не пішли з регіону — навіть попри більш привабливі та звичні морські порти. 

Загалом 2022 рік довів, що Україні необхідні кілька експортних маршрутів. Дунайський регіон рятував експорт і тоді, коли росія намагалась зірвати продовження «Зернової ініціативи» у листопаді. Але, попри зацікавленість інвесторів у роботі дунайських портів, регіон досі має певні перепони для будівництва потужного експортного хабу на Дунаї. 

Основні проблеми дунайських портів

Річкові перевезення не завжди були доцільні для експортерів. У «довоєнні» часи український уряд не робив ставку на дунайські порти через низку причин. Адже, окрім неспроможності конкурувати з іншими портами України, Дунай також не може зрівнятися з портами Румунії чи Болгарії.

Окрім того, модернізація та доведення до конкурентоспроможного рівня для портів Рені та Ізмаїл обійшлись б у надто велику суму, і це — без гарантій щодо стабільних вантажопотоків. 

Частка дунайських портів у загальній перевалці в Україні у 2018-2021 роках була на рівні 2,5-4,2%, або 4-6 млн тонн вантажів. Це спільний річний показник. До війни цими портами користувався лише вузький «пул» вантажоперевізників — або для експорту рікою Дунай, або невеликими партіями морем до Туреччини.  

Фактична пропускна здатність, звісно, була набагато меншою, аніж проєктна. Так, порт Ізмаїл здатен обробляти 8,5 млн тонн, порт Рені – 8 млн тонн, а порт Усть-Дунайськ – 4 млн тонн вантажів на рік.

Проте обмеженість наявної інфраструктури, недостатні глибини та проблеми з суднопроводкою з румунською стороною робили порти на Дунаї непривабливими для компаній. Фактично, інвестор не йшов туди насамперед через відсутність економічної вигоди. Так само уряд не бажав модернізувати їх через непривабливість. Свого роду, замкнуте коло. 

Як зазначав USM раніше, у 2021 році вантажообіг портів на Дунаї був доволі низьким: порт Ізмаїл перевалив 3,9 млн тонн, Рені – 1,37 млн тонн, Усть-Дунайськ — лише 64,3 тис. тонн. Для порівняння: вантажообіг порту Одеса того ж року становив 22,55 млн тонн, а Чорноморська – аж 25,63 млн тонн.

Зміни регіону

Війна змінила все, тож інвестори нарешті «побачили» Дунайський регіон: порти на ріці працювали під час блокади. В основному, судна вивозили з них продукцію до Румунії через Сулінське гирло.

Наростивши перевалку в першому півріччі, дунайські порти довели, що регіон здатен допомогти Україні з експортом. Саме з літа 2022 року посадовці завели перші розмови про великі плани з модернізації портів на Дунаї. Особливо це стало помітно після деокупації острова Зміїний (з початку липня), що відкрило рух каналом гирла Бистре. Таким чином вдалося розвантажити рейд каналу Суліна та вдвічі пришвидшити експорт зернових у регіоні. Лише за перші два тижні після відкриття, гирлом пройшли близько 70 суден.

Наразі, у річному підсумку, дунайські порти продемонстрували рекордні для себе показники перевалки. Загальна перевалка вантажів тут збільшилася у 3 рази.

Порт Рені у 5 разів перевищив власні показники за обсягами вантажопереробки. За підсумками року в порту перевалили 6,82 млн тонн – проти 1,37 у 2021 році. Порт Ізмаїл — вдвічі: у 2022 році — 8,89 млн тонн, проти 4 млн тонн роком раніше. Усть-Дунайськ — 785 тис. тонн, проти 64 тис. тонн у 2021-му. Загалом, дунайські порти майже зрівняли фактичну та проєктну перевалку. 

У цілому, в трьох портах найбільше відправили на експорт кукурудзи, пшениці та соняшникової олії. Найкращих експортних показників досягло ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт». На другому місці — ДП «Ренійський морський торговельний порт». На третьому — ПрАТ «Дунайсудноремонт».

У другому півріччі уряд вже розпочав активну модернізацію портів на Дунаї. Так, АМПУ впровадила в регіоні електронну чергу суден, збільшила кількість лоцманів з 16 до 40, досягла домовленості з Румунією щодо модернізації інфраструктури Сулінського каналу. Також у другому півріччі в Ренійському порту відкрився контейнерний термінал, попри те, що до цього часу дунайські порти не обробляли контейнери взагалі. 

Крім того, з травня до листопада уряд здійснював експлуатаційне днопоглиблення в акваторії порту Ізмаїл. Роботи завершили до грудня, загальний обсяг днопоглиблення склав близько 710 тис. кубометрів. Також з серпня АМПУ виконує експлуатаційне днопоглиблення в порту Рені. Загалом там планують показник на рівні близько 100 тис. кубометрів вже до другого кварталу 2023 року.

Вже цьогоріч, 17 січня, Фонд держмайна України на онлайн-аукціоні успішно віддав на приватизацію порт «Усть-Дунайськ». Продаж став бустером не лише для дунайського регіону, але й першим продажем держпорту в історії незалежної України. Стартова ціна протягом аукціону зросла більш ніж утричі — з 60 млн грн до 201 млн грн, а за право приватизації порту в торгах змагалися аж 8 учасників.

«До великої війни про «Усть-Дунайськ» майже всі забули, але він одним із перших відновив роботу після повномасштабного вторгнення російської армії. У нього великий потенціал для розвитку українського експорту продовольства. Але для цього потрібні інвестиції, які може принести приватний бізнес», — зазначає голова Фонду держмайна Рустем Умєров.

Що буде з українськими портами на Дунаї? 

На фоні таких вражаючих результатів, уряд цьогоріч вже пообіцяв наростити потужність портів. Як повідомляло Мінінфраструктури, у планах розвитку дунайських портів:

• днопоглиблення;
• подальша реалізація проєкту глибоководної навігації «Дунай – Чорне море»;
• будівництво флоту внутрішнього плавання;
• ремонт та модернізація наявного парку;
• залучення уживаного парку для максимально швидкого ефекту;
• будівництво та модернізація під’їзних залізничних колій;
• створення умов для безперешкодного дорожнього сполучення.

Загалом, програму з розвитку перевезень вантажів з дунайських портів в МІУ оцінили у $200 млн інвестицій. 

Крім того, в планах уряду — будівництво нових терміналів та хабів, з’єднання портів Рені та Ізмаїл прямим залізничним сполученням, залучення приватних інвестицій для будівництва терміналів.

Все це демонструє, що цьогоріч ринок не втратить інтересу до дунайських портів. Бізнес готовий розвивати регіон навіть при робочих «зернових коридорах», а деякі компанії вже будують термінали у дунайських портах. Серед них — «Нібулон», який ще у 2022-му завершив перший етап будівництва нового зернового терміналу в Ізмаїлі. Як зазначив генеральний директор «Нібулон» Андрій Вадатурський, після повного завершення будівництва ізмаїльський термінал СП «Нібулон» зможе обробляти до 300 тис. тонн зерна на місяць. У лютому 2023 термінал вже обробив понад 150 тис. тонн на експорт. 

За січень-лютий Україна вже реалізувала ряд проєктів в портах на Дунаї. 

Так, наприклад, провели днопоглиблення гирла Бистре. Це відразу поліпшило вантажообіг портів — після відновлення паспортних глибин на українській ділянці річки Дунай і оголошеної осадки 6,5 метра порти досягли рекордного значення в 12 суднозаходів за добу. Крім того, у лютому відбулася тристороння зустріч Україна – Єврокомісія – Румунія. Сторони домовились координувати зусилля по вдосконаленню експортних потужностей через українські та румунські канали ріки Дунай.

Все вищезгадане доводить, що українські порти на Дунаї мають більш прогнозоване майбутнє, аніж глибоководні термінали на Чорному морі. Бо великий логістичний хаб у цьому регіоні — це надійний план «Б» для України, на випадок, якщо рф зрештою провалить «Зернову ініціативу». Нашій країні потрібно бути готовою до будь-якого розвитку подій у «експортній війні», тож тримати за пазухою потужну зброю у вигляді портів на Дунаї — найбільш вірний план.