Інвестиції під час війни. Інтерв’ю із засновником поромного комплексу Орлівка Юрієм Дімчогло

Наразі поромний комплекс Орлівка працює як переправа, пункт пропуску і водночас вантажний термінал. Війна також вплинула на номенклатуру вантажів, які обробляють на причалах комплексу.

Про зміни, новий формат роботи та плани на найближчий час в інтерв’ю USM розповів засновник поромного комплексу Орлівка Юрій Дімчогло.

Як працював поромний комплекс Орлівка до повномасштабної війни, на які показники вдалось вийти у 2021 році?
 
Поромний комплекс відкрився під час пандемії у 2020 році. Саме тоді ми працювали із вантажними транспортними засобами, тоді легкові автівки не пропускали. У лютому 2021 року, коли пандемія пішла на спад і за рік до початку повномасштабного вторгнення, ми почали працювати із легковими. Тоді обсяги по вантажівках завжди були мінімум 100-110 фур на добу.
 
Сьогодні обсяги приблизно такі самі, як і довоєнні. Наші пороми здатні перевозити й 200 фур на день, але проблема в тому, що митниця та прикордонники двох країн не встигають опрацьовувати запити. Оскільки ми не лише переправа, а й пункт пропуску. Через це іноді пороми ходять наполовину заповнені. Щоб збільшити ці показники удвічі, митницям й прикордонній службі необхідно збільшити штат працівників.
 
Водночас варто підкреслити, що на сьогодні поромний комплекс Орлівка є лідером в Одеському регіоні за пропускною здатністю. Жоден пункт пропуску все одно не може наздогнати наш комплекс. Наприклад, сусідній КПП «Рені – Джурджулешти» у день пропускає 40-50 фур, а КПП «Старокозаче – Тудора» – 20-30 фур.

Чи збільшилось навантаження під час блокади портів Великої Одеси? Як це вплинуло на підприємство?
 
Звісно, збільшилося. Як тільки почалась війна, у нас утворились двотижневі черги. На наш комплекс почався великий попит, зокрема і на контейнерні вантажі. Блокада портів призвела до того, що українські вантажі потрібно було перевозити до румунського порту Констанца, який тимчасово став головним хабом для вантажів з України.
 
На початок червня ця черга зменшилась до 1-2 днів, це пов’язано із тим що у травні почали працювати деякі контейнерні термінали у портах Великої Одеси і є можливість прямих постачань морськими шляхами без автотранспорту.
 
Також змінилась номенклатура вантажів, якщо раніше це були тентовані машини, рефрижератори, овочі, фрукти, зараз 80% – це контейнери.
 
Наскільки відомо, зараз поромний комплекс працює і як вантажний термінал. Які зараз обсяги перевалки й наскільки це рішення економічно доцільне?
 
Ще до війни у нас були всі необхідні документи, а також дозвіл на будівництво додаткових двох морських універсальних причалів. Почалась повномасштабна війна, збільшилось навантаження, тому ми вже у травні 2022 року почали будівництво. В експлуатацію ці причали ввели у вересні цього ж року. Так, у найкоротші терміни ми стали портом. Нам надали статус морського термінала, а також у нас відкрили морську акваторію Ренійського АМПУ.
 
У період 2022-2023 років обсяги перевалки з двох причалів щомісячно сягали 100-120 тис. тонн вантажів. Після відкриття портів Великої Одеси у жовтні 2023 року обсяги суттєво впали, сьогодні ми говоримо про приблизно 50 тис. тонн на місяць.

 Чи вистачає наразі вам глибин, з якими ви працюєте?
 
Ми побудували причали з осадкою 7 метрів, це максимальна прохідна осадка Сулинського гирла на Дунаї. Тобто всі причали у нас мають цю осадку, як фактично, так і за паспортними даними, і днопоглиблення проводити нам не потрібно.

Які інвестиції ще потрібні для подальшого розвитку поромного комплексу?

Наразі терміналам на Дунаї стратегічно необхідна залізнична дорога. Це стосується зокрема терміналів Орлівки. Таке рішення на державному рівні щодо будівництва дозволило б полегшити логістику, а також збільшити обсяги перевезень вантажів.
 
Розкажіть про плани розвитку на найближчий час?

У планах у нас будівництво ще одного морського причалу, він буде універсальний, тобто для всіх видів вантажів, зокрема олійних культур. Ми вже почали будівництво, а також придбали танкер із можливістю зберігати півтори тисячі тонн олійних вантажів. У нас можна буде зберігати й перевалювати такі види вантажів. Запустити причал плануємо до кінця цього року.
 
Щодо обсягів перевалки ми поки не можемо казати про певні конкретні цифри, оскільки дуже багато буде залежати від ситуації на Дунаї. Багато спеціалістів зараз кажуть про те, що Дунай буде мати попит у процесі євроінтеграції України. За час війни ці процеси вже прискорились, ми маємо контакти із Румунією, Туреччиною.
 
Знову ж таки ми повертаємось до питання митниці, якщо Україна вступить у ЄС, тоді всі митні процедури будуть спрощені, це дасть нам можливість збільшити пропускну здатність, якщо говорити про поромні перевезення. Що стосується порту, тоді можемо казати про попит на вантажі українських виробників у країнах на Верхньому Дунаї. Це також пов’язано із ціною на перевезення, які на Дунаї значно дешевші. Наприклад, перевезти тонну вантажу до Угорщини чи Австрії зараз коштує 20-25 євро, жодною автівкою чи залізницею за такою ціною не перевозять.
 
Також ми плануємо будівництво другого поромного причалу з румунською стороною.

Румунські фермери ще минулого року планували заблокувати пункт пропуску, чи здійснили вони свої плани та загалом які у вас думки про такі акції протесту?
 
Пункт пропуску не заблокували, вони помітингували 30 хвилин і розійшлись. Румунія, якщо порівнювати із Польщею, до радикальних заходів не вдається.
 
Можливо, у вас є плани щодо власного флоту?
 
Наразі у нас у довгостроковій оренді (бербоут-чартер) є один буксир, якщо буде попит, то будемо збільшувати кількість суден.

Які у вас плани щодо пасажирського термінала?
 
Після війни плануємо відкрити пасажирський термінал для річкових перевезень на пасажирських катерах у міста Румунії, в першу чергу у Тулчу та Галац.
 
Розкажіть про довгострокові плани комплексу Орлівка, амбіції, які хотілося б реалізувати? Чи можливо, що у майбутньому Орлівка стане хабом у ланцюгу постачання української продукції?
 
Ми б хотіли, щоб Орлівку використовували як масштабний логістичний хаб. Фактично сьогодні це мультимодальний комплекс, оскільки через нас проходить як морський, так і автомобільний транспорт. Зокрема, через наш пункт пропуску перетинають кордон туристичні автобуси, які прямують до курортів Болгарії, на день це може бути 30-40 автобусів.
 
Ми готові збільшувати свою інфраструктуру, але все залежить не лише від нас.

Довідка.

Сьогодні поромна переправа Орлівка – Ісакча є найкоротшим шляхом з України до країн Південної Європи та Туреччини.

Орлівка – Ісакча — це перший в Україні за часів незалежності новий пункт пропуску європейського зразка. У цьому місці повноводний Дунай звужується до 900 м. До війни було потрібно всього 7 хвилин для того, щоб перетнути річку.

Переправа також отримала назву «пором в ЄС», оскільки на протилежному боці знаходиться прямий доступ до європейського коридору E87, який проходить через Ісакчу і з’єднується з Констанцею, найбільшим румунським морським портом.