Як Держхлібінспекція контролювала американське зерно в Одеському порту

Редакція USM зв’язалася із працівницями Державної хлібної інспекції Одеського порту, створеної у 1923 році для контролю якості зерна. Пані розповіли про свою важку роботу у важкі часи, коли УРСР, провідний світовий експортер зерна, на межі голоду була вимушена імпортувати збіжжя конкурентів. Передаємо слово очевидцям.

У серпні 2023 року Державна хлібна інспекція (коротко – ДХІ) відзначила 100-річчя свого створення, і ми, хлібні інспектори Одеського портового пункту ДХІ, хочемо поділитися, як це було.

«Завдяки» бездарному керівнику країни, якого в народі прозвали «Никита-кукурудзяник», вся країна опинилася на межі зернового голоду. То був 1963-й рік. Тоді терміново почали завозити пшеницю й кукурудзу з Америки, Канади та інших країн. Нашим завданням було – стояти на варті якісного та кількісного обліку збіжжя, тобто інспектувати зерно.

Ми пам’ятаємо 1963-й рік, коли в магазинах продавали хліб із домішкою кукурудзи, гороху та ін. А також пам’ятаємо, як того ж року на Одеському рейді (як у вірші Маяковського т/х «Теодор Нетте») розвертався і заходив стотисячник «Манхеттен» із пшеницею зі США.

Досвіду не було. Навчалися на ходу. Адже Україна завжди була країною експорту. А тоді довелося завозити зерно на їжу.

Найважливішим із перших аналізів було виявити зараження вантажу шкідниками, які знищують зерно у процесі зберігання. У такому випадку судно залишалося на рейді, де зерно фумігували. Цей процес вимагав багато фізичних та фінансових витрат.

Ми відбирали зразки зерна, визначали його якість і виписували сертифікати на кожний завантажений вагон, не допускаючи змішування нормального зерна із дефектним. Ось, яке зерно вважається дефектним:

• зерно, що має сторонній запах (наприклад, нафтопродуктів);
• засмічене окалиною, яка відшарувалася від стінок трюмів;
• таке, що піддалося самонагріванню під час рейсу;
• залите морською водою під час шторму тощо.

Дехто з нас прийшов у порт ще на початку 1960-х, пропрацював у денних і нічних змінах по 30-35 років, проінспектував за цей час сотні мільйонів тонн зерна, співпрацюючи пліч-о-пліч з робітниками порту й суміжних організацій, роблячи одну спільну справу.

Із початком 1990-х, вже у незалежній Україні, картина почала змінюватися. Україна посіла одне з перших місць у світі з експорту зернових. Контроль ДХІ залишався таким самим. Наша прекрасна родюча земля незрівнянна з жодною на планеті. Світові зразки родючості землі зберігаються у Парижі, і ці зразки – з Полтавської, Кіровоградської, Харківської областей.

І збіжжя у нас гарне, і хліб випікають смачний.

Побажаємо нашим портам завжди бути з цим вантажем №1. Сама Земля закликає до миру та спокою.

від імені колишніх ДХІ Одеського порту
Оглоблена Людмила, Варивода Валентина.