Українським морякам пропонують стати на податковий облік: що думають експерти

Наприкінці червня низка депутатів внесла законопроєкти «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціального режиму оподаткування моряків» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спеціального режиму оподаткування моряків». Серед ініціаторів — Юлія Тимошенко, яка нещодавно нагадала про себе палкою промовою з трибуни Верховної Ради на захист ліквідації незалежності НАБУ і САП.

Станом на 30 червня, документ перебував на ознайомленні у Комітеті ВР України з питань фінансів, податкової та митної політики, головою якого є Данило Гетманцев.

У світлі останніх подій зі скасуванням-даруванням незалежності правоохоронним органам, вважаємо особливо важливим придивлятися до будь-яких нових законодавчих ініціатив. USM дослідив, що підготували депутати для українських моряків.

Основна ідея законопроєктів — це встановлення можливості добровільно стати на податковий облік для моряків, які перебувають у рейсах за кордоном більш ніж 183 дні. Їм пропонують сплачувати податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18%, а також 5% військового збору і ЄСВ у розмірі 22%.

Експерти критично оцінюють ідею запровадження повного податкового навантаження для українських моряків. На їхню думку, такий підхід є недоцільним та ризикованим з огляду на особливості роботи цієї категорії працівників.

Зокрема, співрозмовник USM, крюїнг-суперінтендант Сергій вважає, що до ухвалення відповідних законопроєктів система оподаткування моряків фактично не працювала. За його словами, абсолютна більшість представників професії не декларували доходи добровільно, а подання декларацій було радше винятком, ніж правилом. Він припускає, що запровадження сумарного податкового навантаження у розмірі 45% стане шоковим для моряків, які і без того за роки війни не стали заможнішими. 

«Структура витрат змінилась на збільшення — оренда житла, харчування, комунальні послуги тощо. Коли моряк у відпустці за кордоном, інколи родина увесь час теж там, іноді приїжджають на побачення. Плюс 45% податку миттєво відверне моряка у пошуках інших варіантів», — зазначив Сергій.

Своєю чергою, директор та засновник компанії «НСМ Крю Менеджмент» Валентина Шаль також називає повне податкове навантаження для моряків несправедливим. Вона наголошує, що більшість із них працює за контрактами з іноземними компаніями, не користується українською інфраструктурою в межах своєї професійної діяльності, самостійно оплачує витрати на навчання, переїзди та медичні огляди. За її словами, прирівнювати моряків до працівників, які отримують дохід в Україні, — хибна стратегія, яка може лише посилити тінізацію. Валентина додає, що до цього часу система оподаткування для моряків залишалася невизначеною: частина не сплачувала податків взагалі, інша — стикалася з ризиком подвійного оподаткування, а чітких механізмів реєстрації доходів не існувало.

Самозайняті особи

Законопроєкти також передбачають прирівняння українських моряків до самозайнятих осіб у контексті оподаткування. Експерти відзначають як плюси, так і потенційні ризики такого підходу.

Сергій зауважує, що наразі чіткого правового й соціального статусу для моряків не визначено. Він підкреслює, що не зрозуміло, яким чином у нових умовах працюватиме система пенсійного забезпечення: ймовірно, моряки або сплачуватимуть 22% ЄСВ, або змушені будуть докуповувати стаж самостійно. Страхування також залишається проблемним: зазвичай судновласники забезпечують страхове покриття лише на період перебування моряка від аеропорту відбуття до аеропорту прибуття після завершення контракту. У період відпустки моряки, за словами експерта, не мають жодних соціальних гарантій чи страхової підтримки.

Валентина, своєю чергою, вважає ідею прирівняти моряків до самозайнятих осіб логічною і виправданою за нинішніх умов. На її думку, такий підхід враховує специфіку роботи: відсутність постійного роботодавця в Україні, самостійне укладання контрактів із закордонними компаніями та робота поза межами звичайних трудових відносин. Водночас вона застерігає, що зі статусом самозайнятості моряки не отримують автоматичного доступу до повного соціального захисту — включно з лікарняними, пенсією та виплатами у разі нещасного випадку. 

«Якщо вони не будуть добровільно сплачувати ЄСВ, то не матимуть страхового стажу й можуть залишитися без пенсії або соцвиплат. Тому важливо, щоб паралельно з таким податковим режимом був чітко прописаний і доступний механізм добровільної участі в системі соцстрахування», — прокоментувала експерт.

Мобілізація

Валентина Шаль нагадала, що наразі для моряків діє механізм відстрочки від мобілізації, закріплений Постановою КМУ № 992 від 9 серпня 2023 року — формально вони мають право виїзду та бронювання, але на практиці через складні бюрократичні процедури, неузгодженість органів і відсутність чітких критеріїв, цей механізм працює неефективно.

Однією з переваг нового законопроєкту декларується можливість отримання моряками відстрочки від мобілізації. Сергій зауважив, що така «перевага» фактично з’явилася із запізненням — уже в 2022 році багато моряків шукали способи виїхати за кордон для роботи й після того не поверталися в Україну між контрактами. Наразі майже всі, хто мав змогу, вже організували свою діяльність за межами України, а сама система викликає недовіру: залишається незрозумілим, як саме діятимуть положення про строк відстрочки — наприклад, чи дійсна вона лише на час контракту, чи на фіксований термін два роки.

Згідно з проєктом, відстрочка припинятиметься у випадках втрати статусу самозайнятої особи, недійсності документів, розірвання контракту з судновласником, втрати громадянства або перевищення 183 днів перебування в Україні без роботи на судні. Сергій звертає увагу, що через специфіку роботи моряків (наприклад, гнучкі графіки, змінні ротації, затримки та дострокові виїзди) дотримання такого формального критерію, як 183 дні, може бути дуже складним або випадковим.

Відповідальність 

У разі, якщо компанія-посередник не повідомить податкову про укладення договору, відповідальність покладається на моряка. Сергій зазначив, що така вимога створює додатковий тиск як на моряків, так і на компанії-посередники. 

«Компанія-посередник (у не дуже добре врегульованих відносинах судновласник-крюїнг) може навіть не знати точну дату повернення моряка, тому що це робиться у багатьох випадках без її участі. А моряку, звісно, може бути “не до цього” у перші тижні після повернення додому», — каже експерт.

Валентина погоджується і додає, що покладати відповідальність на фізичну особу за дії або бездіяльність компанії-посередника — це «не зовсім справедливо, особливо з огляду на те, що моряки зазвичай не мають впливу на те, чи компанія виконає свої обов’язки перед податковою». Ба більше, вони нерідко укладають контракти з іноземними чи напівофіційними агентами, діяльність яких в Україні складно проконтролювати. Виходить, що моряк змушений самостійно не лише платити податки, а й дублювати роботу посередника, стежити за звітністю, реєстрацією й повідомленнями — інакше ризикує отримати штраф або проблеми з законом. Це може відлякувати людей від легалізації. Більш логічно було б зобов’язати компанії нести первинну відповідальність, а для моряків створити механізм самостійної реєстрації в разі, якщо агент не виконав свої функції, підкреслює Валентина.

Чи потрібен судновласнику український моряк

В окремому дописі у себе в соцмережах, Професійна спілка робітників морського транспорту України (ПРМТУ) повідомила, що «якщо податкове навантаження на українських моряків буде сприйматися як надто високе або несправедливе порівняно з моряками з інших країн, це може знизити їхню конкурентоспроможність на глобальному ринку праці. Судноплавні компанії можуть віддати перевагу найму моряків з країн із простішими або нижчими податковими режимами». 

З цим погоджуються обидва співрозмовники USM. За словами Сергія, замість меншого за відсотком, але стабільного оподаткування значного обсягу на користь економіки держави, держава може отримати ризик повного неповернення в Україну. 

«Вони не те що не будуть сплачувати податки, а навіть витрачати валюту, купляючи товари та послуги вдома (обсяги величезні), як було до війни. Натомість будуть піднімати економіку Румунії, Польщі, Грузії тощо», — наголосив крюїнг-суперінтендант. Зміна податкового регіону так само призведе до схожих наслідків. Наостанок, судновласник може перехотіти наймати моряків з України, вважаючи їх занадто «проблемними» не лише через війну, але й через правила оподаткування.

Валентина дотримується схожої думки: якщо нові податкові правила будуть надто обтяжливими або складними в реалізації, це може викликати дві негативні тенденції. По-перше, українські моряки можуть втратити конкурентоспроможність, адже судноплавні компанії не хочуть зайвої бюрократії — їм простіше найняти філіппінця, індонезійця чи моряка з країн Балтії, де податкові режими для таких працівників або дуже прості, або майже відсутні. По-друге, самі українці можуть шукати шляхи обходу системи — наприклад, працювати через іноземні агентства без формалізації в Україні, не реєструвати себе як самозайнятих, уникати податкових звітів тощо. 

«Усе це зведе реформу нанівець. Тому успіх законопроєкту залежить не тільки від ставки податку, а й від того, наскільки просто, вигідно й безпечно буде моряку виконати свій податковий обов’язок. Якщо система буде надмірно складною або каральною — частина людей просто вийде з неї або піде в тінь», — резюмувала експерт.

За словами Валентини Шаль, випадки, коли іноземні судновласники віддавали перевагу морякам з інших країн через податкові ризики українців, не є рідкістю. Іноземні судновласники завжди прагнуть мінімізувати свої ризики та адміністративні витрати, тому якщо в країні моряка існують складні податкові або правові умови, це може стати вагомим аргументом для відмови від найму саме таких працівників. В Україні ситуація з оподаткуванням моряків довго була непрозорою і суперечливою, через що частина компаній віддавала перевагу морякам із країн із більш простими або лояльними податковими режимами, наприклад Філіппінам, Грузії чи країнам Балтії. 

«Це підтверджують і численні професійні опитування, і заяви профспілок, і аналітика ринку праці в морській сфері. Тому впровадження зрозумілих і конкурентних податкових умов в Україні має ключове значення для збереження позицій українських моряків на світовому ринку праці», — каже вона.

А що крюїнги?

Також у ПРМТУ зазначають, що законопроєкти «взагалі не враховують специфіку діяльності компаній, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, покладають на них додаткові обов’язки щодо інформування податкової служби». 

Валентина Шаль зауважила, що законопроєкти справді покладають на компанії-посередники обов’язок повідомляти податкову про укладені контракти, але при цьому не прописують чітко, як саме це має відбуватися, у які строки, хто відповідальний у разі порушення, і яку відповідальність вони нестимуть. Це створює правову невизначеність і ризик для самих компаній. Якщо не врахувати специфіку їхньої діяльності — наприклад, що деякі з них працюють за межами України або не мають прямих юридичних зобов’язань перед нашими органами — виконання таких вимог може бути або неможливим, або призведе до того, що частина компаній піде з ринку, або почне працювати напівлегально. 

У результаті постраждають і моряки, які залишаться без посередницьких сервісів, і держава, яка не отримає податків. Тож якщо закон і має покладати обов’язки на посередників, то це потрібно робити з урахуванням реалій їхньої роботи, інакше це створить нові бар’єри замість розв’язання проблем. 

Сергій додає: специфіка така, що посередник — «це не судновласник». Між ними існує велика різниця у багатьох аспектах: обов’язках, діях та наслідках. 

«Будуть потрібні додаткові ресурси у крюїнгах, чітка звітність, додаткові перевірки та аудити органів контролю, можливо штрафи та санкції від людей, далеких від розуміння процесу», — каже він.

Наслідки

Якщо законопроєкти підпишуть і вони набудуть чинності як закони — чи простіше буде моряку залишитися за кордоном і продовжувати працювати, сплачуючи податки в іншій країні, не повертаючись до України? 

За словами Валентини Шаль, для багатьох моряків це дійсно може бути простішим варіантом. Якщо в Україні з’явиться складна, бюрократична система оподаткування з численними вимогами і контролем, а водночас інші країни пропонують більш прозорі або лояльні умови, моряки можуть просто залишитися за кордоном і сплачувати податки там. Особливо це актуально для тих, хто вже має досвід роботи і легального працевлаштування в інших юрисдикціях. Для України це означає втрату контролю над великим сегментом платників податків і зменшення надходжень до бюджету. Тож, щоб зберегти мотивацію повертатися і платити податки в Україні, потрібно створити максимально прості, вигідні та прозорі умови.

Загалом експерт позитивно оцінює ці законопроєкти: «Вони спрямовані на розв’язання давньої проблеми — відсутності зрозумілого механізму оподаткування українських моряків, які працюють за кордоном. Запропонована ставка 6,5% виглядає справедливою і стимулює добровільну легалізацію доходів, водночас дозволяючи державі отримувати податки з великої категорії громадян, які раніше часто уникали сплати. Це компроміс між інтересами держави й моряків».

Але, наголошує Валентина, головне тепер — забезпечити зручну реалізацію, без зайвої бюрократії, і не допустити зловживань.

Сергій же дає низьку загальну оцінку проєкту, який, на його думку, «є сирим продуктом, до розробки якого навряд чи були залучені галузеві фахівці та морська спільнота, яка у більшості ставиться негативно до будь-яких податкових ініціатив». 

«Так, податки потрібно сплачувати усім громадянам, вкрай важливі для обороноздатності, післявоєнного відновлення, навіть задля економічного росту у мирні часи. Але окрім бажання наповнення бюджету, потрібні дієві інструменти, як це зробити», — нагадує він.

Експерт додає, що наразі викликів забагато і без податків. Але це питання не повинно бути закинутим: громадяни мають платити податки, адже державі це вкрай потрібно. 

«Але механізм повинен бути чіткий та зрозумілий. А не так — плати та побільше, ти громадянин, а коли про пенсію, страхування та соціальні пільги, нічого не знаємо, самозайнятих не враховано. Потрібні зважені, нетривіальні рішення, щось на кшталт ігор з ненульовою сумою Дж.Неша. Коли держава, суспільство та моряки — виграють усі. Інакше сума нульова, або програють усі», — резюмував співрозмовник USM.

***
Зазначимо: у ПРМТУ фактично єдиним позитивним моментом законопроєктів вважають крок до того, щоб визнати, що постанова № 992 є «неефективною», внести зміни щодо підстав для отримання відстрочки й надати морякам право безперешкодного виїзду за кордон для роботи на морських суднах. А у інших аспектах профспілка бачить низку суттєвих недоліків. Детальніше про них можна почитати за посиланням.

Ольга Горбенко.