Плавучий причал в Газі: благодійність від США чи завищені витрати?
Плавучий причал у Газі, встановлений для постачання гуманітарної допомоги морем, обговорюють ЗМІ багатьох країн. Багато експертів також критикують проєкт через велику суму коштів, витрачених на будівництво об’єкта, а також недовгочасність і ненадійність причалу.
USM спробував розібратися, чи вартий гуманітарний плавучий причал у Газі грошей (витрачених вже і запланованих на майбутнє), виділених на його будівництво, обслуговування і ремонт.
Війна між Ізраїлем і ХАМАС
Торік військовий конфлікт між Ізраїлем та ісламістським рухом ХАМАС вийшов на новий рівень. 7 жовтня 2023 року бойовики з Сектору Гази здійснили масовану ракетну атаку по території Ізраїлю. Пізніше новини про жахливі захоплення і вбивства бойовиками цивільних заручників облетіли весь світ, змістили увагу з війни в Україні, а також розділили світ на два табори: проізраїльський та FreePalestine.
Але наша невелика історія — не про політику (хоч ми й частково її торкнемося), а, як зазвичай, про порти, ВМС і про те, що ймовірні корупційні схеми і непопулярні рішення мають місце не лише в Україні.
Після початку розпалу воєнних дій у Газі посилилася гуманітарна криза. Навесні 2024 європейські країни та США підрахували, що 1,1 мільйона людей в Газі до травня можуть зіштовхнутися з голодом через те, що Ізраїль посилив перевірки вантажів, що прямують наземними шляхами до регіону.
Світові лідери запропонували альтернативне рішення — побудувати плавучий причал, який дозволить постачати гуманітарну допомогу «напряму», в обхід умовних кордонів «Ізраїль — Сектор Гази».
Таким чином, влада США вирішила направити своїх військових до регіону, аби ті побудували на території Гази плавучий причал, до якого доставлятимуть продовольчу допомогу для цивільних.
Як будували плавучий причал у Газі
У березні, завдяки наказу президента США Джо Байдена, проєкт отримав «зелене світло». Фактичне будівництво розпочалося наприкінці квітня, а завершилося у першій декаді травня. Планувалося, що причал на початку обслуговуватиме до 90 вантажівок щодня, й до 150 вантажівок на день, коли причал запустять в роботу повноцінно.
Зібрали причал в ізраїльському порту Ашдод, і транспортували до узбережжя Гази. Планувалося, що обсяг гуманітарної допомоги для Гази збільшать ще й завдяки порту, який Ізраїль все ж дозволив використовувати.
Чому всю гуманітарну допомогу для Гази не можна було направити через порт Ашдод? По-перше — через труднощі з логістикою, зокрема — наземними перевезеннями. Ізраїль мав би ретельно перевіряти вантажі, які прямують до Гази, щоб запобігти контрабанді. Це, своєю чергою, сповільнило б темпи постачання допомоги.
Ще одна ймовірна причина — єменські хусити, які обстрілюють судна, що, як вони вважають, пов’язані з Ізраїлем чи прямують до його портів.
Після ізраїльського удару, в результаті якого загинули сім західних гуманітарних працівників, міжнародний тиск змусив Ізраїль принаймні тимчасово розширити надходження допомоги до Гази наземними шляхами.
За оцінками USAID, на територію сектору Гази мають щодня в’їжджати 600 вантажівок із допомогою, аби не допустити голоду. План ускладнює те, що постачання гуманітарної допомоги пов’язане з ризиками — як обстрілу з боку ізраїльської армії, так і пограбувань з боку місцевих терористичних груп або озброєних банд. Відповідно, плавучий причал мав на меті взяти частину необхідного обсягу на себе.
Ціна причалу в Газі — чи вартував він того?
Будівництво причалу обійшлося Сполученим Штатам у 320 мільйонів доларів. В цю суму входить сам причал і його монтаж, транспортування частин причалу зі США до Середземного моря, їх збирання у порту Ашдод і буксирування до Гази.
Також сума включає витрати на використання військово-морських та інших суден для перевезення і встановлення причалу, безпекові заходи та інфраструктуру (склади, автівки тощо). У будівництві причалу брали участь 1000 військових моряків і солдатів, які жили і спали на кораблі ВМС Британії RFA Cardigan Bay, який розгорнули в регіоні.
Не пройшло й місяця, як плавучий причал в Газі знесло хвилями. Через сильні вітри і хвилі в море віднесло частину споруди. Конструкція причалу не була закріплена на дні моря, а трималася на місці завдяки невеликим суднам, пришвартованим поруч, що зробило його вразливим до несприятливих погодних умов. Кораблі також зірвались зі швартування і сіли на мілину біля узбережжя Гази.
Військово-морські сили Ізраїля повідомили, що допоможуть розібрати та відбуксирувати пошкоджену частину для ремонту. У Пентагоні заявили, що ремонт триватиме понад тиждень.
Середземне море, особливо на сході, «відоме раптовими сильними вітрами», — сказав Джеймс Ставрідіс, адмірал ВМС у відставці та командувач НАТО. За його словами, посилення кріплення на якорі могло б допомогти причалу впоратися зі хвилями, «але в будь-якій морській операції іноді погода може порушити найкращі плани».
Настав червень — і причал знову припинив роботу, цього разу — через ракетну атаку. Керівниця Всесвітньої продовольчої програми Сінді Маккейн розповіла, що розподіл допомоги з причалу «призупинено», оскільки склади біля тимчасової морської споруди атакували ракетами. Один співробітник ВПП отримав поранення.
Також було повідомлено, що після інциденту ВПП та інші гуманітарні організації в Газі «проводять аналіз ситуації». Організація USAID також підтвердила, що проводить перевірку безпеки та відновить роботу на причалі пізніше.
Наскільки економічно доцільно будувати причал в Газі?
За даними ООН, до аварії причалу на склади організації в секторі Газа надійшло 900 тонн продовольства (за даними Пентагону — понад 1000 тонн). Якщо рахувати з тими даними, що є, одна тонна гуманітарного вантажу, доставленого до Гази, коштувала 320 тисяч доларів.
Саме така сума й стала предметом критики з боку гравців судноплавної галузі. Так, компанія Fogbow пропонувала створити аналогічний проєкт з Кіпру до Гази, який можна було розгорнути протягом 28 днів. Згідно із заявою Fogbow, для запуску цього проєкту знадобиться 30 мільйонів доларів, а потім додаткові 30 мільйонів доларів щомісяця для продовження діяльності.
USM також спробував порівняти вартість причалу в Газі з іншими проєктами, як-от цілими портами.
Танжер-Мед II, Марокко. У листопаді 2010 року Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) підписав кредит у розмірі 200 млн євро (на той час — близько 263 млн доларів) на будівництво глибоководного порту. Навіть якщо ми подвоїмо цю суму, з урахуванням підвищення курсу валют, то отримаємо трохи понад 520 млн доларів. Нагадаємо, що у 2021 році порт Танжер-Мед вийшов на показник у 101 млн тонн оброблених вантажів. Як і причал у Газі, порт розташований у Середземному морі, тож так само приймає «виклики природи». А ще Танжер-Мед II вміщує 5,5 млн TEU контейнерів, а на його території розташовані два нафтосховища.
Сучасніший приклад — порт Маріель, Куба. Будівництво першої фази порту, який розпочав роботу у 2014 році, обійшлося у 300 млн доларів. Тепер Маріель — один з ключових логістичних центрів Куби, який може приймати судна класу Super-Panamax.
Порахувати вартість «старих» портів значно складніше. Історія багатьох українських портів на Чорному морі починається ще кілька століть тому. Порти будувалися і модернізувалися за часів російської імперії, СРСР та сучасної незалежної України. Складно вирахувати інвестиції, виділені протягом століть у рублях, карбованцях і доларах. Хіба що можна порахувати вартість вже існуючих портів на аукціонах, але це порівняння буде некоректним. Втім, для прикладу: під час десятої спроби приватизації Білгород-Дністровського порту Фонд держмайна зменшив стартову ціну лота практично вдвічі — зі 183,95 млн грн до 91,97 млн грн (2,2 млн доларів). Порт Усть-Дунайськ продали з аукціону за 220 млн грн (5,4 млн доларів). Порти збиткові, потребують стабільності і безпеки під час війни. Але покупець отримує в користування готовий порт, який має фахівців, потрібні глибини, робочі причали тощо.
У випадку з причалом в Газі, йдеться навіть не про порт, а про плавучу конструкцію, прикріплену до берега та військових кораблів. Сумарно причал пропрацював менш як місяць. Так, враховуючи ненадійність споруди, терміни будівництва та шторми у Середземному морі, очевидно, що причал є розхідним матеріалом. Але за таких умов і вартість конструкції, яку доведеться ремонтувати, має бути відповідною.
Причал у Газі: чи буде продовження?
Експерти підрахували, що будівництво і утримання плавучого причалу обходитиметься американським платникам податків у щонайменше 15 млн доларів на день.
Неодноразові аварії з причалом Пентагону в Газі викликали дискусії щодо того, чи є безпечним та продуктивним продовжувати використовувати його для постачання гуманітарної допомоги. При цьому, адміністрація Байдена наполягає, що місію досі можна врятувати. Представники адміністрації стверджують, що проєкт вартий продовження, бо допомагає вирішувати продовольчу кризу в регіоні.
Причал критикують як складну та дорогу альтернативу постачання допомоги. Сам проєкт, як вважають критики, намагається відвернути увагу від набагато простішого рішення — вимоги від Ізраїля повністю відкрити всі наземні переходи до Гази та забезпечити проїзд вантажівок з гуманітарною допомогою. Втім, таке рішення може бути непопулярним для Джо Байдена, який хоче зберегти підтримку демократів перед виборами.
Чим завершиться історія з причалом у Газі — наразі невідомо, оскільки на картину майбутнього можуть вплинути занадто багато факторів. Серед них — ступінь продовольчої кризи та обстріли в Газі, актуальна політика США та партнерів, а також розкриття детального фінплану щодо проєкту.