Ми маємо ініціювати предметний діалог з бізнесами суміжних країн ЄС щодо зняття ембарго на зерно

Юрій Щуклін, експерт ринку логістики, член логістичного комітету Європейської Бізнес Асоціації.

Подолання розбіжностей між Україною та суміжними країнами ЄС щодо імпорту української агропродукції можливе за умов предметного діалогу з бізнесами цих країн.

Ініціатива такого діалогу має виходити з боку українських аграрних та логістичних бізнесів, а аргументами мають бути реальні дані щодо впливу українських вантажів на ринки Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії та Болгарії. Це дозволить перевести діалог з емоцій і звинувачень у площину конкретних даних, які переконають бізнеси та уряди змінити позицію та відкрити кордони для аграрних вантажів з України.

Як то кажуть, вихід із ситуації – там же, де й вхід. Закриттю кордонів суміжних країн ЄС для української агропродукції передували протести польських фермерів, а Уряд Польщі вже мусив задовольняти цей запит, бо так працює демократія. Тому предметний діалог треба розпочинати саме з польським бізнесом.

Наприклад, група наших аграріїв могла б зустрітися з польськими переробниками, експортерами, та знайти рішення, взаємовигідне для бізнесів обох країн. Аби цей діалог відбувався у площині раціональних аргументів та математичних даних, я пропоную використати створену моєю командою електронно-комунікаційну цифрову систему, яка покаже повну картину впливу української агропродукції на польських аграріїв, переробників та логістів. І тоді можна дискутувати навколо конкретних позицій. Скажімо, тут наша продукція дійсно заміщує місцеву і це справляє негативний вплив, а тут навпаки, вона формує додаткові доходи інфраструктурних бізнесів, переробників, і це позитивно впливає на польську економіку, тож шкода від ембарго очевидна для обох сторін, тому по цих позиціях заборону доцільно скасувати.

Предметний діалог такого рівня з реальними наслідками досі не відбувся з декількох причин. Однією з них є непрозорість логістики української агропродукції, яка не дає можливості відстежити, які обсяги вантажів направляються в країни ЄС з метою імпорту, а які – для транзиту в треті країни. Через це немає технічної можливості заздалегідь запобігти та врегулювати ситуації, коли українська агропродукція починає займати площі зберігання та обсяги замовлення, на які розраховували місцеві європейські агровиробники.

Сьогодні немає єдиного цифрового середовища, де можна було б побачити – скільки і яких вантажів по яких напрямках ми відправляємо в країни ЄС, і скільки з них залишилося там, а скільки – поїхало крізь їхні порти на інші ринки. Всі ці процеси розірвані та відбуваються на різних носіях, у різних програмах.

Наприклад, “Укрзалізниця” у своїй інформаційній системі бачить і планує тільки свою роботу з вантажами. Автомобільні перевезення – взагалі окремий всесвіт. Інформаційні бази митниці та інших державних органів теж функціонують окремо. Через це вплив нашої агропродукції на ринки суміжних країн фіксується постфактум, коли він вже відбувся.

Відсутність раннього планування та обліку вантажопотоків прирікає нас на ущербний формат взаємовідносин з суміжними європейськими країнами. Вони перебуватимуть у стані очікування загрози, що наша продукція знову десь відбере ринки у їхніх виробників. А наші виробники житимуть із постійним ризиком, що єдино доступні двері, крізь які можна доставити продукцію на світові ринки, щомиті можуть зачинитися на невідомий термін.

Європейські країни вже працюють над створенням цифрового середовища для прозорого відстеження транспортних потоків між Україною та ЄС. Зокрема, у червні в рамках ініціативи “Шляхи солідарності” платформа з управління транспортом Transporeon і RailNetEurope (RNE) ввела в дію “Мапу видимості Україна-ЄС”, де можна в режимі реального часу бачити завантаженість залізничних коридорів з України до ЄС, і навпаки.

Інтеграція запропонованої нами цифрової системи прозорого відповідального планування вантажних перевезень в “Мапу видимості” доповнить її функціонал та розвʼяже задачу обліку імпорту та транзиту української агропродукції в країни ЄС. Оскільки тоді можна буде передбачити майбутній рух вантажів ще на етапі підписання експортно-імпортного контракту.

Як працює система?

Уявімо віртуальну переговорну кімнату, в якій експортер з імпортером укладають контракт у присутності всіх фізичних виконавців переміщення вантажу (перевізники, перевалки, порти), в присутності комісарів Єврокомісії, в присутності польських фермерів та Міністра сільського господарства та розвитку села Республіки Польща. У цій віртуальній кімнаті, ще на етапі підписання контрактів, можна одразу побачити на моніторі навантаження на всі ресурси інфраструктур по обидва боки кордону, вплив цих вантажів на ринки та виробництва Польщі та в інших суміжних країнах.

Можна буде заздалегідь побачити:

• де виникають затори;
• де наша продукція може витіснити місцеву;
• які доходи отримають підприємства країн ЄС від обслуговування українських вантажів.

І тоді можна буде порівняти та робити висновки про користь чи шкоду від нашої продукції для країн ЄС. Ця система покаже, які вантажі йтимуть транзитом, а які залишаються в ЄС, і на підставі якого договору. І ми побачимо, де місцеві фермери мають рацію, а де загроза перебільшена. Але ми побачимо повну картину і вирішимо, що з цим робити далі.

Залишати ситуацію на самоплив, закликати європейські уряди “підставити плече допомоги”, чи забороняти будь-які контакти з європейцями, допоки вони не знімуть “бан” на нашу агропродукцію – глухий кут. Адже, поки триває заборона, це все означає, що український агровиробник тепер невідомо коли і як зможе діставатись до ще відкритих ринків. Тому я пропоную захистити український бізнес від маніпуляцій і водночас привести його до порядку та європейських правил.

Інформаційна система надається в користування безоплатно, вона діє на засадах добровільної самоврядної мережі й буде наповнюватися самими учасниками логістичного ланцюга в момент укладення контрактів. Передбачається, що координувати роботу системи будуть Мінінфраструктури та Мініцифри, спільно з представниками Європейської комісії. Для контролю та обліку впливу пропонується залучити в цю інформаційну систему державні інституції з різних юрисдикцій ЄС.

Ми почули заяву Міністра сільського господарства та розвитку села Республіки Польща Роберта Телюса, що Єврокомісія має створити механізм субсидій для транспортування українського зерна. Це дуже добре, що Україна та її агропродукція – у фокусі уваги європейських партнерів, і що йдеться про бажання допомогти. Але, на мою думку, найкращою допомогою з боку Єврокомісії були б не субсидії чи дотації, а зміна чинних правил та політик у логістиці. Ця допомога була б більш дієвою. Не треба субсидувати чи дотувати логістику – зробіть її передбачуваною, прозорою та відповідальною. І тоді конкуренція сама змусить ціни йти вниз.