Логістичні компанії і фондовий ринок: перспективи інвестицій в український бізнес

Для бізнесу фондовий ринок сьогодні — можливість залучити інвестиції майже без зусиль, а для вкладника — підтримати компанію й отримати за це приємні «бонуси». 

Проте в Україні фондовий ринок залишається примарною надією. Розбираємося, які переваги отримує бізнес від публічного розміщення, та чи стали б українські логістичні компанії учасниками вітчизняного фондового ринку.

Оновлено (6.12.24). В тексті додали коментарі кандидатки економічних наук та доцентки кафедри економіки і фінансів ОНМУ Ольги Копилової.

Трохи про фондовий ринок 

На фондовому ринку компанії залучають інвестиції, продаючи невеликі частки свого бізнесу. Вкладники можуть інвестувати свої кошти в акції чи облігації компаній на ринках, і навіть отримати прибуток. У плюсі залишається й держава, що регулює фондовий ринок, отримуючи інвестиції для розвитку бізнесу, інновацій та створення робочих місць.

Найбільшими фондовими ринками у світі є Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE), NASDAQ, Лондонська фондова біржа, Франкфуртська біржа тощо. Серед європейських також відомою є Варшавська фондова біржа, яка активно залучає іноземні компанії, зокрема й українські. Завдяки ліберальним правилам для учасників, зручній процедурі лістингу та стабільній економічній системі, Варшавська біржа стала регіональним інвестиційним хабом для компаній з Центральної та Східної Європи.

За кордоном можна вкластися, зокрема, в судноплавні компанії. Майже всі з цього списку — світові гіганти морських перевезень:

Maersk (A.P. Moller – Maersk Group) — данська судноплавна компанія, одна з найбільших у світі в секторі контейнерних перевезень. Її акції торгуються на Копенгагенській фондовій біржі.
Mitsui O.S.K. Lines (MOL) — велика японська судноплавна компанія, що спеціалізується на контейнерних, суховантажних та газових перевезеннях. Акції MOL торгуються на Токійській фондовій біржі.
COSCO Shipping Holdings Co., Ltd. — китайська судноплавна компанія, яка займається контейнерними перевезеннями і є частиною державної корпорації China COSCO Shipping. Її акції торгуються на Гонконзькій і Шанхайській фондових біржах.
Diana Shipping Inc. — грецька судноплавна компанія, яка надає послуги суховантажних перевезень. Її акції доступні для торгівлі на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE).
Frontline Ltd. — норвезька компанія, яка є одним з найбільших у світі операторів нафтових танкерів. Акції компанії торгуються на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE) та Осло Біржі.

Як каже кандидатка економічних наук та доцентка кафедри економіки і фінансів ОНМУ Ольга Копилова, тема залучення капіталу до судноплавного сегмента — це дуже складна тема не лише в українському аспекті, а й у міжнародному. 

«Якщо ми подивимося на інструменти фінансування будівництва флоту, то багато років основним було банківське кредитування. З часом судноплавні компанії почали звертати увагу все більше на ринки капіталу, у тому числі — на фондовий ринок», — зазначає Копилова. 

Також Ольга Копилова пропонує згадати A.P. Møller-Mærsk, як приклад європейської компанії, яка торгується на майданчиках у Копенгагені та в Осло. 

«Але варто згадати: фондові біржі Копенгагена, і Осло були свого часу об’єднані з американською біржею NASDAQ. Вже можна вважати, що це філії американської NASDAQ. Тому Maersk грають за американськими правилами — і дуже багато від цього виграють. Подивимося на їхній показник free float: понад 50%, що є не малим показником», — зазначає Копилова.

За словами експертки, саме розмір Maersk має значення — вони не бояться, що хтось скупить їхні акції та отримає контроль над компанією, адже вона величезна. 

«Тільки хтось захоче і почне активно здійснювати скуповування акцій — ринок відразу ж відреагує і ціна акцій стрімко піде вгору. Це закон попиту та пропозиції. Показник free float у більш ніж 50% означає, що є інструменти на ринку, які купуються та продаються. І, відповідно, вже не має значення, наскільки розвинена інфраструктура, наскільки втручається держава. Що менше втручається держава — тим краще для фондового ринку загалом», — додала економістка. 

А що з фондовими ринками в Україні?

В Україні фондовий ринок досі перебуває на стадії «Кота Шредінгера». Станом на 2024 рік, в Україні функціонують кілька бірж, серед яких найбільш активними є Українська біржа та ПФТС (Перша фондова торгівельна система). 

Однак українські компанії майже не торгуються на цих біржах, а обсяги торгів порівняно невеликі. Серед причин — низький рівень капіталізації ринку, недостатня ліквідність, нестабільна макроекономічна ситуація та обмежені можливості для залучення інвестицій. Якщо ви дізналися про існування фондового ринку в Україні щойно — це якраз результат того, що держава в цей процес недостатньо залучена й зацікавлена.

Ба більше, українські біржі не мають розвиненої інфраструктури для залучення великих іноземних інвесторів. Більшість українських компаній, що шукають зовнішні інвестиції, обирають іноземні ринки, де ліквідність і доступність капіталу — значно вищі.

«Варшава одразу залучала іноземних інвесторів до процесу приватизації, чого ми не мали. Якщо ми говоритимемо про фондовий ринок України, то інфраструктура все ж таки є, і давно. Питання в тому, що в нас, по-перше, немає інструментів для ринку цінних паперів, тобто акцій у вільному обігу. Є такий показник free float — це кількість акцій, які не лежать у кишені в акціонера, грубо кажучи, а продаються/купуються на ринку нескінченно. Так ось із цим у нас дуже велика проблема: усі добре пам’ятають недружнє поглинання, скупки акцій, втрату контролю над компаніями і так далі. Тому всі великі власники тримають максимально великий пакет цінних паперів у себе в руках, і в обігу на ринку — вкрай мала кількість акцій», — додає Ольга Копилова.

Український бізнес «за кордоном» 

Багато українських компаній обирають для лістингу іноземні біржі, де вони можуть залучити капітал від широкого кола міжнародних інвесторів. Ось кілька прикладів українських компаній, які розмістили свої акції на іноземних фондових ринках:

• Кернел — одна з провідних аграрних компаній України, зареєстрована на Варшавській фондовій біржі. Компанія займається виробництвом та експортом соняшникової олії, зернових та інших сільськогосподарських продуктів.
• МХП (Миронівський хлібопродукт) — аграрна компанія, відома як один з найбільших виробників курятини в Україні, також обрала Варшавську біржу для свого лістингу.
• Ferrexpo — гірничодобувна компанія, яка займається виробництвом залізорудних котунів, котрі експортуються на європейські ринки. Її акції торгуються на Лондонській фондовій біржі.
• Агротон — агропромислова компанія з лістингом на Варшавській біржі, яка займається виробництвом зернових та олійних культур.
• Нафтогаз — компанія, що займається видобутком та постачанням газу. Її акції не торгуються на фондових ринках, однак вона активно використовує ринки капіталу через випуск єврооблігацій. До прикладу, в попередні роки Нафтогаз випускав облігації в євро та доларах США на міжнародних ринках, зокрема — на Лондонській фондовій біржі, що дозволяє компанії залучати кошти для своїх проектів та операційної діяльності.

Судноплавні компанії, такі як підрозділ Нібулону, наразі не мають лістингу на біржах, але активно співпрацюють з міжнародними фінансовими інститутами, такими як ЄБРР та IFC, для забезпечення фінансування своїх проектів.

Окей, український бізнес розміщує акції не в Україні, а на біржах за кордоном. Але його підтримують іноземні інвестори, бізнес продовжує працювати і розвивається, тож чи є відсутність умов для фондових ринків в Україні такою проблемою? 

Аби пояснити, наведемо для прикладу вже згадану вище Варшавську фондову біржу. Від розміщення акцій іноземної компанії виграє не лише бізнес і його вкладники, а й країна-власниця фондового ринку:

1. Розміщення акцій іноземних компаній на Варшавській біржі залучає капітал від міжнародних інвесторів. Це підвищує обсяг торгів та ліквідність ринку, що робить Польщу привабливішою для інвесторів із різних країн.
   
2. Посилення статусу Варшавської фондової біржі: завдяки залученню іноземних компаній вона стає регіональним фінансовим центром у Центральній та Східній Європі. Це значно підвищує репутацію та вплив біржі, робить її конкурентоспроможною серед інших європейських бірж, таких як Франкфуртська чи Лондонська.
   
3. Польща розвиває місцевий фінансовий сектор. Адже іноземні компанії, які виходять на біржу, взаємодіють із польськими банками, брокерськими та юридичними компаніями. Це впливає на розвиток фінансової інфраструктури та створення робочих місць у галузі фінансових послуг.
   
4. Звісно, зростання надходжень у вигляді податків. Кожна угода на біржі генерує збори та податкові надходження. Іноземні компанії платять комісії, реєстраційні збори та інші обов’язкові платежі, що поповнюють польський держбюджет.
   
5. Зміцнення економічних зв’язків. Коли українські або інші іноземні компанії розміщуються на Варшавській біржі, це сприяє економічному співробітництву між країнами, підвищуючи рівень інтеграції польської економіки в регіональний і світовий ринки.

«Якщо говорити про Варшавську фондову біржу, не забуваймо, що Варшава це Євросоюз. Цей ринок працює згідно з директивами ЄС. Це означає, що вони мають уніфіковане фінансове законодавство; що будь-який інвестор, учасник фондового ринку в межах ЄС розуміє, які правила там діють, бо ці правила скрізь однакові. Варшавська фондова біржа з самого початку розвивалася зовсім по-іншому завдяки правильній приватизації. Тому вона є досить близьким та зрозумілим майданчиком для того, щоб українські компанії шукали там капітал для залучення. Існують і спеціальні майданчики на Лондонській фондовій біржі, куди виходять великі українські компанії», — розповідає Копилова.

Чому український бізнес має повертатися додому

Разом з тим, не всі українські публічні компанії на іноземних біржах задоволені розміщенням. У 2023 році керівник Kernel Андрій Веревський у дуже розлогому листі до Ради директорів пояснив, які «мінуси» для компанії несе перебування на Варшавській біржі. Найголовніша теза — відсутність переваг від розміщення, оскільки за останні 11 років Kernel не залучав капітал через біржу. 

Веревський також зазначав, що реформи у Польщі, зокрема пенсійна, призвели до зменшення зацікавленості з боку польських акціонерів — після IPO 80% акцій у вільному обігу були у власності польських акціонерів, у 2023 — менш як 15% акціонерів були інвесторами з Польщі.

Також, за словами Веревського, біржа не надавала інструменти для покращення видимості акцій та ліквідності, через що зменшувався інтерес з боку аналітичних компаній, що своєю чергою призводило до зниження ліквідності акцій Kernel.

Оригінальний лист Веревського можна прочитати за посиланням. 

Чи сниться українським компаніям лістинг 

Звісно, українським логістичним і аграрним компаніям було б простіше й вигідніше розміщуватися на фондових ринках в Україні, якщо умови лістингу будуть на рівні з закордонними біржами. Тим паче попит на розміщення є і він дуже великий.

Наприклад, як розповіли USM в «Українському Дунайському пароплавстві», багато підприємств могли б провести лістинг та стати драйверами інвестиційних змін в Україні.

Так, в УДП вважають, якщо обирати між приватизацією та виходом компанії на фондовий ринок — другий шлях, безумовно, більший вигідний для держави. Акціонерами компанії можуть стати, наприклад, власники вантажу. Підприємство залучає інвестиції та партнерів, які гарантують стабільну вантажну базу. 

«Водночас держава не втрачає контроль за стратегічним активом: в України на Дунаї залишається національний перевізник. З самого початку у нас та у наших міжнародних партнерів було саме таке бачення подальших перспектив розвитку компанії», — зазначили в пресслужбі УДП.

В компанії зазначили, що у межах співпраці з IFC (Міжнародна фінансова корпорація, — ред.) УДП провело масштабну роботу, яка давала можливість рухатися в напрямку відкриття кредитної лінії з подальшою можливістю виходу на IPO. Проте все зупинилось на етапі створення наглядової ради як одного з ключових інструментів корпоративного управління. У пароплавстві наголошують, що без проходження цього етапу обговорювати подальші кроки не має сенсу. 

Що стосується зацікавленості потенційних інвесторів у акціях УДП, то вона з’явиться, якщо буде сформована пропозиція. 

«Поки що нам в авральному порядку доводить розв’язувати питання, які пів року знаходились у міністерстві у підвішеному стані. Нарешті ситуація зрушила з місця. Але дорогоцінний час втрачено. Від того, як швидко вдасться стабілізувати ситуацію та вийти на беззбитковість, залежатимуть і подальші інвестиційні перспективи підприємства», — резюмували в УДП.

Чи є майбутнє для українського фондового ринку

Разом з тим, Ольга Копилова також поділилася власною думкою, який міжнародний досвід міг би підійти для реформи УДП.

«Якщо ми говоримо про «Пароплавство», яке перебуває у державній власності, і проблему залучення капіталу через фондовий ринок, то тут буде дуже цікавим досвід Китаю — як би це не виглядало парадоксально. Ще ті реформи, які були закладені Ден Сяопіном у сфері приватизації, були дуже розумними», — зазначила експертка.

Наприклад, створювалася дворівнева компанія, де 100% материнської компанії належало державі і не безпосередньо, через «фонд держмайна», а через профільний комітет або профільне міністерство. Далі виробничу частину корпоратизували, перетворювали на акціонерне товариство, контрольним пакетом акцій якої володіє материнська компанія. Решта, умовні 49%, віддавалися на ринок, де закордонні інвестори могли купувати акції для розвитку цих підприємств, але не для контролю. 

«У відповідь вони, звісно, отримують дивіденди. Якщо була якась соціальна сфера в цьому комплексі (санаторії, клініки, дитсадки), вони переходили на баланс материнської компанії, і таким чином ця соціальна інфраструктура зберігалася. Історія цікава у плані того, що компанії продовжували частково контролюватись державою, аби зберігалися робочі місця, щоб не змінювався профіль. З іншого боку, на фондовий ринок надійшла достатня кількість акцій, аби запустити інвестиційний процес, оскільки іноземні інвестори чекали, коли ж для них відкриється китайський ринок капіталу — відповідно, вони вже були готові, щоб у цьому всім брати участь. Таким чином, Китай отримав поштовх у розвитку, не втративши те, що було зароблено раніше», — роз’яснює Ольга Копилова.

На думку економістки, у випадку з УДП це була б також цікава модель. З одного боку — контроль держави, щоб на місці УДП не збудували умовний яхт-клуб і судна не розпилили на металолом, а з іншого — можливість безпосередньо залучити інвестиції.

Загалом, орієнтиром для розвитку вітчизняного фондового ринку можуть стати успішні моделі Варшавської чи Лондонської бірж, що дозволить державі перетворити свій ринок на привабливу платформу для українських і міжнародних інвесторів.

Вихід українських логістичних компаній на фондовий ринок всередині країни мав би низку важливих переваг як для самих компаній, так і для економіки України загалом. По-перше, це залучення додаткового капіталу для розширення та модернізації виробництва без необхідності звертатися до іноземних інвесторів або брати позики на жорстких умовах. По-друге, публічне розміщення акцій підвищило б прозорість діяльності компаній, що сприяло б їхній репутації на міжнародній арені. 

Крім того, завдяки лістингу на українських біржах населення отримало б можливість позитивно впливати на економіку, стимулюючи внутрішній попит і сприяючи розвитку фінансової грамотності. Так на українському ринку збільшиться ліквідність, інтерес іноземних інвесторів зросте, а національна економіка отримає поштовх до зростання, конче необхідний як під час війни, так і в період повоєнного відновлення.

Разом з тим, передумов для створення потужного фондового ринку в Україні немає. Наразі війна стримує розвиток будь-яких економічних ініціатив, також немає реальних кроків регуляторів, які б вказували на покращення ситуації. Можливо, в майбутньому уряд та регулятори України зможуть знайти спільне рішення, яке призведе до появи вітчизняного ринку акцій, але наразі усе це залишається примарною надією. 

Ольга Копилова зазначає, що в Україні наразі немає капіталу для сильного фондового ринку. На її думку, зараз іноземні інвестори не прийдуть вкладатися саме у фондовий ринок, це може бути лише договірна участь. 

«Якщо ж ми говоримо про майбутнє для українського фондового ринку, то це майбутнє (саме в сегменті акцій) почнеться лише після того, як закінчиться війна. Після того, як сюди прийде великий капітал на відновлення, коли, як прогнозують, почнеться економічний бум, повернеться населення. І, звісно, треба проводити велику роботу з фінансової грамотності. Населення не готове інвестувати в акції, тому що, є досвід 90-х; також населення не до кінця розуміє, а що ж з цим робити. Разом з тим, населення має не так вже багато грошей», — зазначає експертка. 

Населення, яке має гроші, зараз перебуває за кордоном: середній клас поїхав, але саме на нього спирається той же американський фондовий ринок. Тому говорити про український ринок акцій поки що немає можливості. 

«Зараз це може відбутися лише коштом іноземних інвесторів, але їм набагато цікавіше працювати з українськими компаніями на Варшавському фондовому ринку, адже там все вже давно відомо, уніфіковано, і якихось сюрпризів чекати не варто», — резюмує експертка.