Як зміна клімату впливає на відродження піратства в Африці

Іноземні експерти підрахували, як на зростання кількості морських злочинів впливає знищення рибних угідь, як зі злочинністю на морі борються сомалійські сепаратисти й чи зможе світова спільнота впоратися з цією новою загрозою.

Нижче — вільний переклад, оригінальний матеріал належить виданню The Conversation.

Піратство завжди становило загрозу світовому судноплавству, торгівлі та безпеці моряків. Лише у 2020 році на морі зареєстрували 135 випадків пограбування суден. Причому понад 95% інцидентів припадало на Гвінейську затоку біля узбережжя західної Африки. 

Класичним прикладом сучасних злочинів на морі вважається діяльність сомалійських піратів. Зараз вона обросла шаром міфів і стереотипів. Проте важливо зрозуміти контекст, у якому виникло сучасне піратство. 

На початку 2000-х років Сомалі переживала один з найгірших періодів свого існування. Розпад центральної влади, громадянська війна та відсутність будь-якого ефективного управління сприяли зростанню безробіття й бідності. 

Прибережні спільноти, залишені без засобів до існування, часто зверталися до піратства як до останнього засобу виживання. Піратські групи спершу позиціювали себе як «берегова охорона», захищаючи місцеві води від іноземних суден, які незаконно виловлювали рибу. Поступово такі озброєні групи почали вдаватися до захоплень суден з метою викупу

Після 2010 року збройні міжнародні сили, зокрема, під егідою НАТО та ЄС, розпочали координацію зусиль для боротьби з піратством біля берегів Сомалі. Це призвело до значного скорочення кількості піратських атак. Однак, згідно з останніми даними, піратство біля Сомалі знову набирає обертів. А це свідчить не тільки про нестабільність ситуації в регіоні, але й про недостатність заходів, які були прийняті, та більш глибинні причини цього явища.

Клімат та піратство

Однією з неочевидних, але вкрай важливих причин активізації піратства є, як це не дивно, глобальне потепління. Так, у таких регіонах, як Східна Африка, зміна клімату руйнує прибережне рибальство, від якого люди залежали поколіннями. 

Це призводить до скорочення запасів риби, оскільки деякі види мігрують поза межами досяжності місцевих рибалок. А тривала посуха та екстремальна спека загострили продовольчу безпеку. Тож часто рибалки, колишні правоохоронці та безробітна молодь звертаються до піратства.

Подекуди кількість злочинів на морі вдається знизити. Завдяки розвитку захисних ініціатив від судноплавних компаній, а також через координацію багатьох країн світу, піратство біля Сомалі вдається приборкати. Так, в останні роки кількість піратських атак біля узбережжя Сомалі впала з рекордних 237 у 2011 році до лише дев’яти станом на 2017 рік.

Також у Сомалі системи супутникового моніторингу ЄС допомогли відстежувати діяльність рибальських суден. Таким чином, боротьба з піратством також може сприяти боротьбі з незаконним виловом риби та вдосконалювати можливості морського спостереження. 

Втім, все частіше лунають тези, що повністю зупинити хвилю піратства, що набирає обертів, допоможуть лише інвестиції у стале рибальство та економічний розвиток прибережних регіонів.

Звісно, за останнє десятиліття збройні заходи безпеки у водах Сомалі суттєво зменшили кількість випадків піратства в регіоні. Однак останні дані свідчать про те, що піратство біля Сомалі знову набирає обертів. Так, у першому кварталі 2024 року біля узбережжя Сомалі зареєстрували 33 інциденти, включно із двома випадками викрадення суден.

Схожа історія розгортається за тисячі кілометрів — у Гвінейській затоці. Там піратство пов’язане із крадіжкою нафти злочинними групами, які вербують збіднілу молодь для викрадення танкерів і перекачування сирої нафти. Дослідження показали, що зростання температури води та нестримне незаконне рибальство знищили місцевий промисел та майже не залишили мешканцям узбережжя інших варіантів для заробітку.

Втім, варто констатувати, що зміна клімату є далеко не єдиною причиною відновлення піратської діяльності. Незаконний вилов риби ще більше виснажує рибні запаси та завдає шкоди морським середовищам існування. Це, поряд зі слабким управлінням місцевих органів влади та обмеженими економічними можливостями сприяє зростанню піратства.

Зокрема, у Кот-д’Івуарі в період між 2003 і 2020 роками загальний вилов впав майже на 40%. У Гані вилов дрібної риби скоротився на 59% між 1993 і 2019 роками. Подальші прогнози для таких країн свідчать про те, що вилов може знизитися ще на 50% до 2050 року.

Загалом країни Західного узбережжя Африки втрачають через незаконне рибальство близько 2,3 млрд доларів щороку. Це негативно позначається на продовольчій безпеці, оскільки для багатьох прибережних громад риба є основним джерелом харчування та доходу​.

Оскільки зміна клімату та незаконне рибальство посилюють бідність в африканських країнах, дедалі більше зневірених людей можуть пуститися берега й долучитися до морських злочинів. А це сприятиме нестабільності в регіоні та загрожуватиме безпеці моряків і світовій торгівлі.

На думку журналістів The Conversation, сплеск піратства у тропічних водах є попередженням — він показує, як швидко громади можуть дестабілізуватися, коли зміна клімату руйнує традиційні засоби до існування. Боротьба з піратством в Африці потребує комплексного підходу, що включає економічний розвиток прибережних регіонів, зокрема, створення робочих місць, підтримку малих та середніх підприємств, та розвиток інфраструктури. 

Напередодні USM писав, що пірати відновили діяльність у водах Бангладеш. Так, за перші п’ять місяців 2024 року зареєстрували дев’ять інцидентів, тоді як за аналогічний період 2023 року — лише один.