Старі танкери, військові кораблі та чим тіньовий флот загрожує Балтиці. Інтерв’ю з директоркою Greenpeace Україна Наталією Гозак

На початку липня у Балтійському морі активісти Greenpeace відправилися документувати танкер так званого «тіньового флоту» Kira K, який перебуває під санкціями. Незабаром до активістів наблизився російський військовий корабель, який супроводжував танкер, та почав попереджати Greenpeace.

У акції брала участь директорка Greenpeace Україна Наталія Гозак, яка задокументувала увесь інцедент, пов’язаний з російським військовим кораблем. USM поговорив з активісткою, про що свідчить інцидент із Kira K, чому поява корабля біля танкера є важливим сигналом для країн Балтійського регіону та які екологічні ризики створюють такі перевезення.

— Greenpeace Ukraine зазвичай сприймають через екологічну та енергетичну тематику. Чи вірно, що відстеження морських порушників РФ для українського офісу організації почалося саме з 2022 року?

Міжнародна Greenpeace справді почала реалізовувати проєкти в Україні з 2022 року, від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, проте Greenpeace Україна як окрема організація з’явилася у 2024 році.

Ці проєкти були зосереджені на питаннях енергетики, енергетичного переходу та зеленого відновлення України. Цей напрям залишається одним із ключових для роботи Greenpeace в Україні. Натомість тема російського тіньового флоту реалізується переважно іншими офісами Greenpeace. Зокрема, цим займаються Greenpeace Nordic, Greenpeace Німеччини, Greenpeace Польщі та інші організації мережі.

Як представниця Greenpeace Україна я долучалася до окремих заходів колег. Але саме Greenpeace Україна наразі не веде цілеспрямовану роботу по тіньовому флоту, ми радше приєднуємося до роботи інших офісів.

Загалом команда Greenpeace Україна невелика — близько десяти людей. Переважно це колеги, які займаються різними питаннями енергетики або біорізноманіття саме в Україні, а галуззю тіньового флоту переважно займаюся я особисто. 

— Як для вас виглядала ситуація з танкером Kira K і російським військовим кораблем зсередини? Наскільки небезпечно було перебувати на місці подій?

Для мене це була дуже вражаюча ситуація. Ми, звісно, розуміли, що така можливість існує, але початкова ідея акції була в тому, щоб засвідчити: тіньовий флот продовжує рухатися навіть попри санкції. Також метою було привернути увагу медіа, політиків і представників парламентів Німеччини та інших країн Балтійського регіону.

Коли ми прибули на місце на надувних човнах, то зустріли танкер Kira K, який рухався своїм маршрутом. Це була можливість побачити його, сфотографувати й зафіксувати.

Після цього до нас на великій швидкості почав рухатися військовий корабель. Далі відбулися переговори по рації між кораблем, танкером, береговою охороною, яка нас супроводжувала, і нашими човнами.

Для мене, як для людини, яка живе в Києві під час майже п’яти років повномасштабної війни, побачити цей великий сірий військовий корабель було дуже чітким розумінням, що він несе загрозу. П’ять років тому в мене, можливо, не виникло б такого відчуття, я б просто бачила військовий корабель. А зараз дуже глибоко розумієш, що для них може нічого не вартувати затопити ці човни або зробити інші дії, які виходять за межі нормальної логіки європейського мореплавства.

Мені здається, що в європейських колег такого відчуття не було. Для них це було обурливо, неналежно, що такий корабель там перебуває. Але відчуття, що це призначений для руйнування військовий корабель, напевно, найгостріше було у мене. 

— Корабель напряму зв’язувався з вами чи комунікація йшла через берегову охорону?

Напряму до нас він не звертався. Він передав через берегову охорону, щоб ми відійшли від танкера Kira K. У цій ситуації було зрозуміло, з якою метою вони там перебували. Вони фактично озвучили, що охороняють танкер. Це було зафіксовано на відео.

Потім берегова охорона вела з ними діалог і питала, що вони тут роблять. Вони відповідали, що «рухаються за планом». Коли їх запитали, що це за план, відповідь була: «спеціальний план».

Цей діалог також був зафіксований. Для мене це надзвичайно обурливо, я взагалі не уявляю, як військовий корабель може таким чином рухатися всередині європейського регіону.

Я не технічна спеціалістка, тому не можу сказати, чи було в цій ситуації обов’язковим увімкнення транспондера/AIS. Мені здається, що це мало б бути обов’язково, хоча, можливо, існують якісь винятки. Але загалом сама ситуація справляє дуже негативне враження.

— Що цей інцидент показує з погляду реагування європейських країн на тіньовий флот?

Колеги з Greenpeace нещодавно презентували звіт, який підтверджує: європейські країни мають не лише накладати санкції на такі танкери й судна тіньового флоту, а й зупиняти, контролювати, перевіряти та за потреби арештовувати їх.

У цьому регіоні такі дії почала робити Швеція. І після того, як Швеція на початку березня цього року почала діяти активніше, маршрут танкерів змінився. Вони почали рухатися ближче до Німеччини.

Зараз більша кількість таких танкерів рухається вздовж берегів Німеччини. Очевидно, вони уникають ситуацій, коли їх можуть зупиняти й контролювати. Відповідно, якби Німеччина так само почала зупиняти, контролювати й арештовувати такі судна, Росії довелося б шукати інші шляхи для обходу санкцій.

Крім того, це ускладнюється присутністю російських військових кораблів. Я можу зрозуміти, чому інші країни не поспішають це робити. Водночас відповідь тут — у спільних діях. Європейські та балтійські країни мають здійснювати такі контрольні виходи не поодинці, а спільно. Я впевнена, що якщо Україну запросити до участі, вона не відмовиться.

Зараз час для спільних дій і час зупиняти цей потік. Це російська нафта, яка проходить повз береги європейських країн. Вона наповнює бюджет Росії для продовження війни і водночас створює екологічну загрозу.

— Цього року біля тіньового флоту дедалі частіше з’являються російські військові кораблі. Чи підтверджує Greenpeace цей тренд?

Так, таких повідомлень стає дедалі більше, і мої колеги з Greenpeace також підтверджують цей тренд. Цього року він ще посилився, особливо після березня, коли Швеція почала арештовувати танкери тіньового флоту. 

Саме після цього, за нашими спостереженнями, тема військової присутності біля таких суден стала помітнішою.

Виглядає так, що Росія готова захищати свої танкери військовим флотом. Для мене це дуже очевидний сигнал, наскільки важливими для Росії залишаються ці нафтові потоки. Росія живе за рахунок нафтогазового експорту. Доходи, які вона щороку отримує від експорту нафти й газу, загалом співмірні з сумами, потрібними їй для ведення війни.

— Greenpeace багато років говорить про екологічні ризики тіньового флоту. Які ризики для Балтійського моря є найбільшими?

Найбільший ризик — це розлив нафти або нафтопродуктів. Це головний можливий екологічний вплив від танкерів тіньового флоту.

Такий ризик теоретично існує під час будь-якого морського перевезення нафти. Але у випадку тіньового флоту він вищий через кілька факторів. По-перше, ці судна часто працюють без належної страховки, тому питання ліквідації наслідків потенційної аварії стає складнішим. По-друге, це переважно застарілі судна. Наприклад, танкер Kira K має близько двадцяти років, а є й значно старші судна. Загалом середній вік таких танкерів також близький до двадцяти років.

Окремий фактор ризику — операції ship-to-ship, тобто перевалка нафти з судна на судно безпосередньо в морі. Це характерна практика для тіньового флоту, і вона належить до найбільш ризикованих операцій з нафтою в морі.

Усі ці фактори разом суттєво підвищують ризик розливів. Для Балтійського моря це особливо небезпечно, оскільки його екосистеми вразливі й уже перебувають під значним тиском через інтенсивне судноплавство та економічну діяльність у регіоні. Тобто до наявного навантаження додається ще один великий ризик.

Я майже впевнена, що якщо інтенсивне використання цього маршруту продовжиться, рано чи пізно ми побачимо значний розлив. Подібно до того, що сталося в грудні 2024 року біля Керченської протоки.

— Після таких інцидентів, як ситуація з Kira K, чи змінюється підхід іноземних країн, організацій або бізнесу до проблеми тіньового флоту?

Поки що складно відповісти. По-перше, після самого інциденту минуло лише кілька днів. Водночас у медіа з’явилося багато інформації про цей випадок і сам факт фіксації такої ситуації.

Я впевнена, що європейські країни та відповідні урядові органи це помітили. Ця ситуація точно була зафіксована на їхньому рівні. Але наскільки після цього буде можливість впроваджувати конкретні дії — залежить уже від подальших рішень.

Я не думаю, що ми побачимо швидкий результат. Це може бути питання тижнів або місяців. Але дуже сподіваюся, що зміни відбудуться і що будуть запроваджені контроль та обмеження проходження таких суден. Далі це вже залежить не від нас. Будемо спостерігати.

— Наскільки сьогодні реально зупинити або суттєво обмежити рух тіньового флоту правовими інструментами?

Якщо говорити саме про законодавство, то в санкційних пакетах уже є достатньо велика кількість правових інструментів, ухвалених на рівні Європи. Зараз питання більше в їх застосуванні.

Є простір для перевірок, зупинок і арештів таких танкерів уже на рівні окремих країн. Це можуть робити Польща, Німеччина, Данія, Норвегія та інші країни Балтійського регіону, які поки що не здійснювали таких активних дій. Вони, очевидно, мають можливість це робити вже зараз.

— Greenpeace часто виходить у море на жовтих надувних човнах. Чому саме такий транспорт?

Це не таємниця, але я, мабуть, не маю однієї точної відповіді. Скоріше за все, так історично склалося. Надувні човни, inflatables — це дуже характерна річ для Greenpeace.

Водночас є ціла команда активістів, які мають усі необхідні сертифікати для керування такими човнами. Усі проходять відповідні навчання.

Greenpeace почав свою діяльність ще у 1971 році, і вже понад 50 років у тих чи інших форматах використання надувних човнів є частиною морської роботи організації. Можливо, це пов’язано з тим, що їх легше перевозити й транспортувати. Також, думаю, тут є комунікаційний компонент — жовті човни з брендуванням Greenpeace на бортах вже просто впізнавані по всьому світу.