Флоти ЄС продовжують заробляти на російській нафті

Попри санкції, судновласники з країн ЄС залишаються ключовими учасниками логістики російської нафти.

У 2026 році танкери, що належать або управляються компаніями з країн ЄС, продовжують відігравати суттєву роль у транспортуванні роснафти на світовий ринок. Про це пише Gospodarka Morska. 

За даними аналітичних компаній Windward та Vortexa, у січні 35% сирої нафти, завантаженої в російських портах, перевезли саме суднами, пов’язаними з операторами з ЄС.

При цьому значна частина нафтопродуктів, виготовлених із російської нафти марки Urals на нафтопереробних заводах Туреччини та Індії, зрештою закуповується країнами Євросоюзу — вже як «неросійська» продукція.

Аналітики називають це побічним ефектом санкційної політики. За словами експертки з морської розвідки та відстеження тіньових флотів Мішель Візе Бокманн, цінові обмеження ЄС і Великої Британії призвели до парадоксального результату.

«Санкційний тиск знизив ціну на російську нафту нижче встановлених лімітів, що дозволило танкерам з ЄС легально й прибутково брати участь у перевезеннях, зберігаючи логістичний ланцюг Кремля», — зауважила Бокманн. 

Ще 6 грудня 2025 року президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявляла про повну заборону морського транспортування російської сирої нафти, яка мала «ще більше скоротити доходи Росії та ускладнити пошук покупців».

Втім, 20-й пакет санкцій знову залишив лазівки. Хоча він передбачає обмеження для банків, криптовалютних операцій, експорту технологій та додаткові санкції проти 43 танкерів (загалом під санкціями — 640 суден), торгівля продуктами переробки російської нафти санкціями не охоплена.

В результаті понад 1000 суден «сірого» й «тіньового» флоту продовжують роботу, а європейські ринки й далі отримують пальне російського походження, але з новим паспортом.

Водночас аналітики Windward фіксують зміну логістики. Щоб уникнути ризиків атак, танкери з російською нафтою дедалі частіше йдуть уздовж узбережжя Туреччини, перебуваючи в її 12-мильних територіальних водах.

Це збільшує маршрут на ≈350 морських миль (+70%), підвищує витрати на пальне, але знижує страхові ризики й практично гарантує безпеку від атак.

Китай, Туреччина та Індія залишаються основними покупцями російської нафти, після чого експортують продукти її переробки до ЄС. Компанії Indian Oil, Bharat Petroleum, Nayara роками працювали з Urals, а Reliance Industries відновлює закупівлі — до 150 тис. барелів на добу.

Попри заяви про скорочення імпорту, Індія поки лише готується знизити закупівлі Urals до 600 тис. барелів на добу — проти піку у 2 млн барелів/день влітку 2025 року.

Через падіння ціни Urals і перереєстрацію компаній у ОАЕ, європейські танкери швидко повернулися на ринок (17% у листопаді 2025, 29% у грудні та 35% у січні 2026 року).

Водночас, за даними Windward, тіньовий флот РФ вже перевищив 1900 суден. Що становить близько 10% світового танкерного флоту.

Тим часом, як писав USM, напередодні Індія затримала три судна «тіньового флоту».