Аграрний ринок та зерновий коридор: як вплинули на українців Стамбульські угоди?

USM дослідив основні настрої аграрного ринку України. Розповідаємо, як на фермерів вплинув «зерновий коридор» та які проблеми слід вирішити, аби не отримати дефіцит потужностей зберігання зерна. 

Минулоріч аграрна продукція та харчові продукти становили 40-50% всього експорту держави. Дохід, який цей експорт приносив, щомісяця складав близько $2,3-2,84 млрд. З них продукти рослинного походження – $1,3-1,62 млрд.

Після 24 лютого експортні надходження значно знизилися: експорт аграрної продукції та харчових продуктів зменшився у 3,84 раза (з $2,84 млрд до $0,74 млрд на місяць); експорт продуктів рослинного походження зменшився у 4,63 рази (з $1,62 млрд до $0,35 млрд на місяць).

Причина такого падіння експортних надходжень — війна, яку росія розв’язала в Україні. З’ясуємо, як саме країна-терорист вплинула на український аграрний ринок.

Порти

Найбільшою проблемою для експорту з початку повномасштабної війни росії проти України стала блокада портів. За січень-березень минулого року оператори українських портів перевалили 32,697 млн ​​тонн різних вантажів. На початку поточного року спостерігалася тенденція збільшення вантажообігу: у січні порти обробили майже 15 млн. тонн вантажів. Лише за перший місяць року (ще й не найпродуктивніший через свята) вантажообіг українських портів зріс у півтора рази.

Відразу після нападу росії на Україну, вантажообіг морських портів України скоротився на 420 тис. тонн на добу. Майже всі порти країни закрилися. Спочатку експортні перевезення здійснювала лише «Укрзалізниця», яка була перевантажена і не могла виконувати всі відвантаження вчасно.

Проте зупинити в Україні експорт агропродукції росія не змогла. Підприємці спільно з урядом почали шукати нові альтернативні маршрути і «прокачувати» шляхи збуту, які вже мали.

Насамперед, «оживилися» українські порти на Дунаї. За перше півріччя вантажообіг через порти Дунайського регіону зріс у майже у 5 разів, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Однак потужностей портів на самому півдні України все одно виявилося недостатньо, тому уряд України продовжував шукати варіанти деблокування «великих» портів.

Внаслідок звільнення острова Зміїний від терористів та відкриття гирла Бистре у першій половині липня, почалися переговори з Туреччиною та ООН щодо створення «зернового коридору». Стамбульську угоду підписали вже 22 липня. Угода визначила порти Південний, Одеси та Чорноморська ключовими для вивезення українських вантажів. У перший день серпня також стало відомо, що порти Миколаєва можуть відкрити вслід за одеськими.

«Розмовляв із міністром інфраструктури Олександром Кубраковим. Можливо, за кілька тижнів буде поняття, чи можуть відкритися миколаївські порти», – повідомляв Віталій Кім, голова Миколаївської ОВА. Наразі порт досі заблокований, а місто потерпає від регулярних обстрілів та ракетних атак. Проте стивідори не втрачають надії на те, що ЗСУ зробить все можливе для захисту міста та акваторії, і роботу порту можна буде відновити.

Дефіцит зберігання

Завдання деблокувати українські порти стало одним із основних для українського уряду з початку повномасштабної війни. Причина проста: на підході був новий урожай, а кількість старих запасів займала величезні складські площі. Всі учасники ринку розуміли, що жодні тимчасові рішення не допоможуть зберегти старе зерно та «упакувати» нове. Вихід залишався лише один — повернути експортні шляхи, інакше до осені на Україну чекає дефіцит потужностей зберігання.

Аналітики підрахували, що до середини осені в Україні дефіцит потужностей для зберігання зерна становитиме 10-15 млн. тонн. Внаслідок знищення інфраструктури для зберігання та окупації частини українських територій, із 75 млн тонн потужностей для зберігання у розпорядженні зерносховищ залишилося близько 60 млн тонн, повідомляв у липні заступник міністра аграрної політики та продовольства Маркіян Дмитрасевич.

Як розповіла USM менеджерка з розвитку бізнесу компанії Maxigrain Олена Нероба, дефіцит потужностей зберігання може насправді перевищувати прогнози.

«Усі вважають як — ми маємо 10 зерносховищ на 100 тонн. І в цих ємностях сумарно знаходиться 10 тонн, отже, 90 тонн вільні. Насправді такі підрахунки неправильні: ці 10 тонн можуть лежати по 1 тонні у кожній «банці». Варто пам’ятати, що завантажити кукурудзу до пшениці не вийде. Дефіцит у цьому й полягає: припустимо, під пшеницю є ємності, а під кукурудзу немає. Не можна просто взяти загальні ємності зберігання та відібрати кількість зерна, це не так працює», — каже Олена Нероба.

Якщо рахувати “неправильним” методом, то дефіцит потужностей справді становить 10-15 млн, пояснила Олена Нероба. Але на практиці нестача набагато більша.

«В загальну суму ємностей зберігання часто включені елеватори-мукомоли, які для тривалого зберігання не призначені. Рахують і потужності портових елеваторів, що не призначені для тривалого зберігання. Тому нам дуже потрібен експорт. Незважаючи на «зернові рукави», незважаючи на те, що ми щось експортуємо через Дунай. Потрібен експорт із морських портів», — зазначила експертка.

Загалом такі угоди, як Стамбульська, позитивно впливають на агроринок, вважає Олена Нероба. Фермери, яким нема де зберігати зерно, зможуть продати на експорт частину своїх запасів восени.

«Однак у перші дні роботи «зернового коридору» фермер ще не відчув на собі впливу. Причина в тому, що початку відправляли лише ті судна, які завантажили ще до початку війни. А вже наступним етапом вивантажують агропродукцію з терміналів, і лише тоді експортують нове зерно. Тому до фермера ця “хвиля” йде повільно», – розповіла Нероба.

Як повідомив вже у вересні міністр аграрної політики та продовольства Микола Сольський, Україна викупила майже всі одноразові системи для зберігання врожаю, що були доступні на світовому ринку. Для зберігання сільгоспкультур у поточному сезоні будуть потрібні одноразові та мобільні зерносховища сумарною ємністю до 20 млн тонн, і Україні вже вдалося законтрактувати необхідне обладнання.

Окупація, втрати та логістика

Також варто пам’ятати, що в Україні загарбник окупував близько 20% територій, і це одні із найврожайніших регіонів України. Йдеться про захоплені Херсонську та Запорізьку області, і Миколаївщину, котра вже довгий час є найгарячішою точкою півдня. Чи можна оцінити в середньому падіння доходів аграріїв через війну? Варто звернутися до цифр.

Як розповіли USM аналітики компанії Barva Invest, якщо говорити про ціни, якими оперує митниця, то з березня по червень 2021 року на експорт продали 9,2 млн. тонн кукурудзи за ціною 2288 млн. доларів. Цьогоріч за аналогічний період експортували 4,2 млн. тонн за ціною 1133 млн. доларів. Але це зафіксовані обсяги. Фактично перетнуло кордон значно менше зерна — інші стоять у багатотижневих чергах. Крім того, через надто дорогу логістику продавець отримує «на руки» значно менше коштів.

Проблеми логістики не компенсуються рекордними цінами на ринку. Навіть коли у світі ціни досягли пікових значень, це в Україні зовсім не відчули. Протягом весни та літа ціни на зерно лише падали.

Причина в тому, що одна проблема породжує іншу. Втративши морську логістику, ми втратили можливість заробляти на зерні. За відсутності прямого морського сполучення, ми не могли експортувати вантажі для наших покупців: Єгипет, Саудівську Аравію, Китай і т.д. Наше зерно намагається робити великий гак через сухопутні кордони, які ніколи не були призначені для такої кількості вантажів (крім зерна, на експорт йдуть сотні й тисячі тонн інших вантажів). Все це — значні витрати коштів на перевезення, очікування в багатотижневих чергах на кордоні тощо.

Крім того, можливості трейдерів у певний момент вичерпалися, вважають у Barva Invest. Трейдери купили зерно у виробника, щоб продати умовно в Румунії, і всі їхні кошти у вигляді зерна простоювали на кордоні. Виробникам довелося самим займатися цим напрямком, що також ускладнило можливості продажу врожаю. Не варто забувати і про конкуренцію: незважаючи на всі наші витрати, кінцева ціна на українську кукурудзу в порту Румунії має бути такою ж, як і на румунську.

Раніше доставка зерна від сховища до порту обходилася в 30-40 доларів за тонну, в деяких випадках – до 50 дол./т. З початком війни, за такі ж гроші можна було доставити зерно до кордону Польщі чи Румунії залізницею. Ще стільки ж коштувало перевезення до порту Констанци. У середньому, витрати логістики зараз складають 90-105 дол./т. А довезти з кордону до Констанци ще близько 65 доларів. Відповідно, вся логістика може скласти 160-180 дол за тонну зерна. Як результат, половина вартості вантажу йде лише на логістику. Для більш дорогих олійних культур (і для соняшникової олії) “математика” дещо краща, але все ж рентабельність надто низька.

Цьогорічна врожайність зернових теж залишає бажати кращого. Згідно з даними Barva Invest, на кінець літа ситуація виглядала наступним чином:

• кукурудза — 26,4 млн. тонн (до 24 лютого прогноз був на рівні 38,2 млн. тонн, -31%);
• пшениця – 16,5 млн тонн (довоєнний прогноз: 28,3 млн тонн, -42%);
• соняшник – 9,2 млн. тонн (до 24 лютого 15,3 млн. тонн, -40%);
• ячмінь – 4,6 млн тонн (8,2 млн тонн до війни, -44%);
• соя – 2,3 млн тонн (3 млн тонн, -24%).

Фактично, до початку роботи «зернового коридору» агроринок переживав не найкращі дні. Низькі ціни продажу зерна, обмежені можливості експорту та зберігання врожаю, і неможливість довгострокового планування через війну призводять до того, що фермер просто втрачає гроші та бажання посадити новий урожай восени 2022 року.

Що очікують від «зернового коридору»?

Серед «великих» портів на Чорному морі працюють тільки порти Одеса, Чорноморськ та Південний. За прогнозами українських міністерств, три українські порти зможуть обслуговувати від 80 суден на місяць — у середньому, по одному судну в кожному порту щодня. Це додає до загального експорту ще близько 3-3,5 млн. тонн продукції щомісяця.

Щоб докладно дізнатися, як проходив кожен день роботи «зернового коридору», читайте: Крок за кроком: відкриття зернового коридору з України. Хроніка

Станом на 23 серпня, за 22 дні з початку роботи «зернового коридору» з українських морських портів вийшли 33 судна з 719 тис. тонн агропродукції, також ще 18 суден вантажились або чекали своєї черги. Перший заступник міністра аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький поділився, що у липні було експортовано 3 млн. тонн агропродукції, а за 15 днів серпня – вже 2 млн. тонн.

За його прогнозами, у серпні експорт має становити мінімум 4 млн тонн. Це, у свою чергу, може призвести до кінця року до виторгу щонайменше 20 млрд. доларів.

Вже 2 вересня стало відомо, що загальний експорт зернових та олійних культур за серпень склав 4,5 млн тонн. Це на півмільйона більше, аніж прогнозував Висоцький. Лише з портів Великої Одеси за місяць відправили понад 1,7 млн тонн агропродукції.

Звісно, ​​«зерновий коридор» трохи заспокоїв агроринок, але досі не вирішив десятки логістичних проблем. Серед портовиків та аграріїв відкритим залишається питання не «що і куди експортувати?», а «що перевозити і за скільки?». Наразі невідома точна ціна підвищеного страхування судна, яке йтиме в Україну — адже Чорне море та український регіон підпадає у страховиків у war risk zone, що призводить до подорожчання страхування. Це, як і інші чинники, зменшує кількість охочих працювати у небезпечному регіоні.

Питання з дефіцитом потужностей зберігання також ще не вирішене остаточно — експортні потужності не покривають повного обсягу експорту. Нагадаємо, дефіцит потужностей може бути набагато більшим, ніж 10-15 млн, і тоді Україні доведеться шукати додаткові шляхи для експорту. Це, у свою чергу, побічно відповідає на питання про долю продажу зерна через порти на півдні України, залізницею та автотранспортом. Однозначно, наявні альтернативні маршрути не втратять своєї актуальності ще довго.

Зовнішні чинники, такі, як війна та посуха, також впливають на настрої і, найголовніше, на ціни в аграрному ринку. Цьогоріч Європа зіткнулася з небаченою посухою, тож країни Євросоюзу можуть втратити до 10 млн. тонн кукурудзи у себе «вдома». Тому попит на українську кукурудзу збережеться.

Тож наразі на ринку бачимо обережність та спроби максимально точно спрогнозувати ризики та небезпеки, враховуючи усі “елементи”: накопичення збіжжя та дефіцит його зберігання, ефективний пошук нових покупців та способів доставки вантажів, і головне – закріплення України на позиції затребуваного постачальника зерна у світі.

Руслан Сорока.