До чого готується агросектор на півдні України. З якими проблемами стикають аграрії і чому системи зрошення — важливі

Морський експорт в Україні напряму пов’язаний з агросектором, який кожен рік дедалі більше стикається з чисельними викликами. Війна, кліматичні зміни, проблеми з логістикою — усе це має вплив на аграріїв, згодом на морський експорт та економіку України загалом.

USM зібрав усі головні виклики, з якими зіштовхуються фермери півдня України на початку нового сезону, а також поспілкувався з аграріями та фахівцями агрогалузі про наслідки війни і важливість систем зрошення та меліорації. 

Вплив війни на агропромисловість

Звісно, як і останні роки, найбільшим викликом для агросектору є війна. Поєднання руйнувань інфраструктури, обстрілів, мінування полів і дефіциту води в деяких регіонах в наслідок підриву росіянами Каховської ГЕС призвело до значних локальних втрат урожаю у 2025 році. Внаслідок підриву збитки державного майна меліоративних систем і каналів складають 150-160 млрд грн. Загалом, Каховське водосховище було джерелом зрошення для 94% систем у Херсонській, 74% – в Запорізькій та 30% – в Дніпропетровській області. 

Крім того, Каховське водосховище забезпечувало живлення 584 000 га земель, на які подавалася вода для зрошення. В умовах посухи, такі збитки від війни є просто катастрофічними і залишають цілі регіони з великими втратами вражаю. Зокрема, оцінки різних джерел показують, що через посуху і пов’язані проблеми врожайність знизилась на значних площах — у загальнонаціональному масштабі зафіксовано випадки зниження врожайності на 30–50% для 1,2 млн га, при цьому південні області — серед найвразливіших. 

Окремі господарства повідомляють про повну втрату озимини та значну загибель посівів під дією пожеж і посух, особливо в районах, де зрошення стало неможливим.

Крім втрати доступу до води, аграрії зіштовхуються з перебоями електропостачання, що впливає на роботу насосних станцій і систем зрошення. Частина господарств у південних областях простоює саме через неможливість забезпечити енергетичні потреби для подачі води.

Війна найбільше вплинула на аграріїв, що працюють у південно-східній частині України, зокрема Херсонщина, Запорізький та Донецький напрямки. На півдні ключовими проблемами є постійні обстріли, посуха та замінування. Крім того, багато людей внаслідок війни пересилилися з прифронтових територій, тож знизилася і доступність робочої сили для робіт у сільському господарстві.

Окрім державної допомоги, необхідно шукати ефективні рішення. Внаслідок окупації земель Україна втратила значну кількість території, доступній для аграріїв, через що господарства шукають способи підвищити врожайність наявних земель. 

Кліматичні зміни

Виживання аграрного сектору на півдні України ускладнюється і кліматичними змінами, прояви яких загострюються в результаті вищезгаданого осушення Каховського водосховища внаслідок тероризму росіян.

Водосховище було важливим водогосподарським комплексом півдня України, який покривав дефіцит води для соціальних, економічних і екологічних потреб, а також забезпечував біокліматичну стійкість території ризикованого землеробства. 

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, у 2023–2024 роках на півдні України спостерігалося зростання кліматичних ризиків: весняно-літні посухи та загальне підвищення температури. Нерівномірні опади, що чергуються з тривалими сухими періодами, негативно впливають на врожайність основних культур: пшениці, кукурудзи та соняшнику.

Кліматичні зміни посилюють ризик зменшення врожайності у беззрошуваних районах. За оцінками науковців, до 2050 року до 80% ріллі на півдні може опинитися під загрозою недостатнього зволоження. Це прямо впливає на аграрну економіку та потенціал експорту.

Кліматичні зміни вже впливають на український агросектор, оскільки останні два роки були дуже посушливими. Найбільше зміни клімату впливають на південно-східні регіони і позначаються на тому, скільки врожаю фермер отримує з гектара.

Окремо варто зазначити і труднощі з мінеральними добривами — багато хто значно менше вносив добрив на своїх гектар, що в перспективі також позначилося на врожаї. 

На сьогодні і інші асоціації та науковці повідомляють про зменшення врожайності. Так, у серпні в «Українському клубі аграрного бізнесу» повідомляли, що середня врожайність пшениці в Україні у 2025 році наразі становить 37,2 центнера з гектара, що на 19% менше, ніж торік, і на 13% нижче середнього показника за останні п’ять років.

Також у Національній академії аграрних наук (НААН) відзначили значне падіння врожайності. За оцінками, у 2025 році озимої пшениці зберуть на 7,8% менше, ячменю – на 7,1% менше, ніж у 2024-му. 

Середня врожайність озимої пшениці впала з 4,3-4,5 тонни з га у 2024 році до 3,1 тонни з га у 2025-му, озимого ячменю – з близько 4 тонн з га до 3,3 тонни з га.

Науковці наголосили на тому, що в основних зернових областях півдня та сходу (Херсонська, Миколаївська, Одеська, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська) середня врожайність озимих зернових культур становить 1,25-2,9 тонни з га, тоді як у центральних та західних – 5-6 тонн з га. Звісно, на це вплинув саме клімат. 

Важливість меліорації та систем зрошення

Разом з тим, багато проблем аграріїв півдня могло б вирішити масштабування систем зрошення. Статистично, за радянських часів в Україні було 2,3 млн га зрошуваних земель. До 2022 року таких земель залишилося лише 540 тис. га, а в цьому році, після підриву Каховської ГЕС та відсутності підтримки таких систем залишилося 134 тис. га. Варто врахувати, що наразі в Україні 30-34 млн га оброблюваної землі — потреба у системах зрошення постає майже очевидною.

Крім того, за деякими кліматичними прогнозами, до 2050 року без зрошення буде неможливо вирощувати сільгосппродукцію на приблизно 50% українських площ, або 14 млн га. 

Як розповів USM директор науково-виробничого об’єднання «Південдіпроводгосп» Олександр Панасюк, меліорація та, зокрема, системи зрошення — це в першу чергу продовольча безпека країни.

«Це безпосередньо пов’язане з річковою та морською логістикою. Умовний ефект доміно — системи зрошення має великий вплив на врожайність, а агропродукція — найголовніший вантаж, що перевозять судна», — зазначив Олександр Панасюк.

За словами експерта, Україна має ледь не найкращі системи зрошування в Європі та і загалом має багато таких систем, наприклад, Дунай-Дністровська система (50 тис. гектар) або Нижньодністровська система (понад 40 тис. гектар) тощо.

«Це великі інфраструктурні об’єкти, що поєднують в собі водозабори, головні насосні станції, перекачувальні станції, канали, трубопроводи, мережі внутрішньогосподарських систем тощо», — додав Олександр Панасюк.

Експерт додав, що «Південдіпроводгосп» провів багато роботи з аудиту наявних в Україні систем зрощення. Так, майже усі системи залишилися в спадок від радянського союзу, і переважна більшість потребує відновлення.

«Потребують оновлення і джерела води. Наприклад, є озера, які мають мінералізацію води вище, ніж дозволена при зрошенні. Модернізація систем зрошення — це комплексна проблема, яка потребує масштабного підходу та інвестицій», — зазначає Олександр Панасюк.

Окремо експерт зазначив, що зараз стратегією має бути відновлення і модернізація систем зрошення, а не побудова нових, оскільки перший варіант набагато економніший і швидший за часом. 

Заступник голови ВАР Денис Марчук в коментарі USM також наголосив на важливості зрошення, а також на важливості правильного розподілу води. 

«Наразі вся лінійка систем зрошення потребує модернізації. В нас залишилося трошки понад 134 тис. га земель, які можемо зрошувати. Але могти та робити — це різні речі, тому ВАР підтримує закон про об’єднання водокористувачів, щоб люди самоорганізовувалися, брали в управління та інвестували туди кошти», — додає Марчук.

Також за його словами, держава наразі є неефективним управлінцем у цій галузі, крім того, зберігаються корупційні складові в енергетиці, зокрема, при формуванні цін; ціни на воду теж є проблематичними — вони часто є занадто дорогими.

«Коли люди самі будуть запускати ефективне підключення до електроенергії, будуть будувати правильні та сучасні іригаційні системи, це буде здешевлювати процес постачання води і загалом буде робити рентабельним їхній бізнес», — резюмує Денис Марчук.

Фермери півдня України також наголошують, що без систем зрошення сьогодні «неможливо». Як зазначив в коментарі USM власник агропідприємства з Миколаївщини «ВВІ Агро» Андрій Чичета, стан цих систем наразі не відповідає всім вимогам.

«Систем зрошення зараз фактично немає. За останні понад 30 років, складається враження, що ці системи зрошення нікому не були потрібні», — зазначив Андрій Чичета.

Експерт додав, що наразі важко уявити, яке з приватних підприємств може займатися відновлюванням цих систем.

«Всі ці системи — масштабна інфраструктура. Не лише труби, а й джерела води, тому відновлення потребує дуже великих ресурсів та фінансів. Для цього потрібен дуже великий інвестор і питання лише, що можна запропонувати цьому інвестору натомість», — додав Андрій Чичета.

Власник «ВВІ Агро» також зазначив, що системи зрошення впливають на підвищення продуктивності зростання агрокультур в кілька разів, але без них фермерство на півдні України під великою загрозою. 

«Цього року, станом до 1 серпня, у нас випало 128 мм опадів. В серпні трохи пощастило, і випало ще 30 мм. Таким чином, маємо 150-160 мм опадів залежно від поля — це, фактично, пустеля. Без систем зрошення, без відновлення водойм та лісонасадження, за 15 років тут просто буде неможливо працювати», — резюмував Андрій Чичета.

Системи зрошення як спосіб підвищити прибуток

Системи зрошення потрібні не лише як захист від змін клімату, а й для збільшення рентабельності загалом. Втрата полів внаслідок російської агресії призвела до того, що фермери шукають, як підвищити рентабельність з гектара. І не таємниця, що наявність системи зрошення теж може підвищити прибутки. 

Як повідомляв директор Інституту водних проблем і меліорації НААН Михайло Яцюк, залежно від культури, зрошення давало збільшення врожаю в кілька разів. 

«До війни чистий валовий прибуток з гектара подекуди сягав 30-35 тис. грн, і це був доволі прибутковий бізнес», — зазначав експерт.

В коментарі USM президент «Української зернової асоціації» Микола Горбачьов також висловив думку, що системи зрощення здатні значно підвищити врожай.

«Якщо порівняти не зрошувальні та зрошуванні площі, то навіть на таких культурах, як кукурудза, ми можемо підвищити продуктивність більше, ніж у два рази — наприклад, 16 тонн замість 7 тонн. Таким чином можемо сказати, що окупність, залежно від інвестицій, буде складати від двох до чотирьох років. Якщо розглядати землю як ресурс, який приносить гроші, то на зрошувальних землях можна вирощувати культуру, що потребують більше уваги, ніж кукурудза, наприклад, овочі, ягоди тощо — що приносить набагато більше прибутку з одного гектара», — зазначив Микола Горбачьов.

Президент УЗА також додав, що наявність систем зрошення відкриває нові можливості для сільхозвиробника — звісно, залежно від розвитку його господарства та стратегії його розвитку. 

«Я думаю, що зрошення — це майбутнє для сільхозвиробника в Україні, але, на жаль, потребує великих інвестицій і небагато кредитних програм дозволили б бажання виробників провести собі ці системи», — зауважив експерт. 

Позиція міністерств

Зазначимо: на важливості реформи меліорації наголошували і в Мінагрополітики — у 2023 році в міністерстві зазначали, що вже створено 32 організації водокористувачів, 28 з яких на зрошувальних системах, а чотири в зоні осушення.

Цього року Державне агентство з меліорації, рибного господарства та продовольчих програм також зазначило, що розвиток системи зрошення — один із пріоритетів для Держрибагентства. 

«Працюємо над відновленням та реконструкцією меліоративних систем. Зокрема, за підтримки іноземних партнерів нині в Україні реалізується 18 проєктів із модернізації меліоративної інфраструктури, що дозволить відновити зрошення ще на понад 6 тис. га», — зазначив голова Держрибагентства Владислав Невеселий.

Також в Агентстві додали, що на сьогодні вже зрошується понад 30,5 тис. га південних і центральних регіонів.

Який тренд чекає на фермерів півдня у новому сезоні

Наразі агросектор півдня України працює в умовах множинних ризиків: кліматичних, військових, логістичних. 

Проте видається, що серед усіх факторів саме меліорація є базовою передумовою стабільності. Зрошення суттєво підвищує врожайність і мінімізує вплив кліматичних коливань, проте через воєнні руйнування та інституційні бар’єри його потенціал реалізується лише частково. І саме це потрібно змінювати — без розвитку систем зрошення та перебудуванні підходу уряду до цієї проблеми кожен рік для українських фермерів буде все гірше. 

Комплексний розвиток меліоративної інфраструктури, інтеграція сучасних технологій, залучення інвестицій і формування організацій водокористувачів визначатимуть здатність південного агросектору зберегти конкурентоспроможність і забезпечити продовольчу безпеку країни.