ПРМТУ розкрила подробиці щодо затонулого у Чорному морі судна Eileen 

Судно Eileen під прапором Камеруну затонуло поблизу Болгарії 12 жовтня цього року. Морякам вдалось врятуватись до того, як воно пішло під воду. 

Деталі про інцидент розповіли у Профспілці робітників морського транспорту України (ПРМТУ).

Так, понад 10 років тому Міжнародна федерація транспортників (ITF) провела масштабну кампанію «Чорне море ганьби» (Black Sea of Shame) стосовно проблем субстандартного судноплавства. Зокрема у звіті йшлося про понад 2400 суден, які регулярно проходили Чорне море, більшість з яких мали вік понад 20 років, а близько 800 – понад 30 років.

«Такі судна постійно порушують міжнародні стандарти безпеки, праці та обслуговування. Один із головних інструментів, що дозволяє таким суднам залишатися на плаву — «зручні прапори», завдяки яким судновласники уникають податків і знижують витрати за будь-яку ціну. Після реєстрації вони часто наймають найдешевшу робочу силу, платять мінімальні зарплати. Держава прапора при цьому не несе жодної відповідальності за добробут екіпажу», – зазначили у профспілці. 

Саме під «зручним прапором» Камеруну ходило судно Eileen, побудоване у 1993 році. Станом на сьогодні Камерун уже кілька років перебуває у «чорному списку» Паризького Меморандуму про взаєморозуміння (MoU) щодо державного портового контролю.

Перший інцидент трапився у 2018 році, коли судно Eileen (зареєстроване під ім’ям Haksa) почало тонути в Адріатичному морі, екіпаж подав сигнал лиха – і всіх 13 моряків врятували.

Пошкодження корпусу вдалося тимчасово залатати, щоб запобігти розливу 70 тонн палива. Комісар морської поліції Спліта Йосо Вуїч зазначив, що інцидент стався, ймовірно, через «старий вік» судна. Водночас судно так і «не списали». 

У ПРМТУ підкреслюють, що це є типовим сценарієм для субстандартного судноплавства, коли старі судна отримують друге життя із ціною безпеки екіпажу.

Через 6 років у 2024 році судновласник залишив екіпаж Eileen без зарплати, тоді борг сягнув $55,000. Серед моряків було четверо українців — капітан, електрик і двоє матросів. Згодом з’ясувалось, що у судна не було P&I страхування.

Інспектор ITF у Стамбулі Селахаттін Полат зазначив, що поки команда працювала над цією справою, капітан загинув на борту судна.

«Після його смерті ми вжили юридичних заходів, і судно затримали. Зрештою, нам вдалося репатріювати трьох членів екіпажу до України. Тіло капітана відправили додому. Ми успішно повернули всю заробітну плату екіпажу, а зарплата капітана була перерахована його родині. Після завершення розслідування смерті капітана судно звільнили і йому знову дозволили вийти в море», – розповів інспектор ITF. 

У липні 2025 року заборгованість по зарплатах членів екіпажу становила $56,000. 

Інспектору ITF вдалося втрутитися, моряки отримали свої гроші й були репатрійовані. На початку жовтня цього року, лише за два тижні до катастрофи, старший механік і кадет звернулися по допомогу: зарплату не платили півтора місяця, компанія-оператор судна не відповідала.

«Я зв’язався з компанією і надіслав кілька електронних листів щодо скарг моряків, але не отримав жодної відповіді. Я також намагався поговорити з капітаном, але він відмовився спілкуватися зі мною. На той час судно перебувало в порту Бартін, на турецькому узбережжі Чорного моря. Коли я намагався розв’язати проблему, судно покинуло порт», – поділився інспектор ITF Селахаттін Полат.

Через кілька днів, 12 жовтня 2025 року, надійшов сигнал лиха. Приблизно за 140 миль від Варни, у відкритих водах Чорного моря, судно повідомило про неконтрольоване затоплення машинного відділення. Болгарські, турецькі та румунські рятувальні служби розпочали скоординовану операцію. Десять членів екіпажу встигли спустити рятувальні плоти й були врятовані, а судно затонуло. 

Важливо й те, що Eileen не було охоплене угодою ITF, тому моряки у разі втрати судна можуть і не отримали компенсацію за безробіття, спричинене цією втратою.

«Відповідальність за встановлення та забезпечення дотримання відповідних правил покладається на державу прапора. А оскільки судно було зареєстровано під прапором Камеруну, технічно можна подати позов до суду в Туреччині, щоб вимагати компенсації від імені моряків. Такі судові процеси складні й довго тривають. Зазвичай ми відшкодовуємо заробітну плату моряків або компенсацію від продажу судна після його законного затримання. У випадках залишення судна ми просимо суд заборонити вихід у море, а потім продати його, щоб виплатити морякам. Але в цьому випадку — з судном Eileen — немає нічого, що можна було б стягнути», – підкреслив інспектор.