Українець, що реформував медицину на морі: історія Ярослава Окуневського

Уявіть часи, коли військові флоти вирушали у багатомісячні подорожі, а життя моряків залежало не лише від перебігу бойових дій, але й від банального рівня медичного забезпечення. Інфекційні хвороби, поранення та відсутність належного догляду ставали причиною значних втрат серед військових екіпажів. 

Як виходець з Буковини розробив медичний статут військового флоту й чому про нього варто знати кожному українцю, читайте у матеріалі USM.

Ярослав Окуневський — ім’я, яке, на жаль, не часто згадується у підручниках історії. Проте цей видатний українець здійснив вагомий внесок у формування стандартів медицини військових моряків по всьому світу. 

Від маленького міста до Віденського університету

Народився Ярослав Окуневський 5 березня 1860 року в місті Радівці на Буковині (нині територія Румунії) у родині священника та лікаря Іполита Окуневського та його дружини Теклі. З дитинства він виявляв неабиякі здібності до навчання, що привело його до Коломийської гімназії.

Після закінчення гімназії Ярослав Окуневський вступив до Віденського університету, одного з провідних освітніх закладів того часу. Там він обрав вчити медицину, що відкрило можливості для подорожей і служіння людям. Навчання у Відні стало переломним моментом у житті Окуневського, адже саме тут він почав працювати над своїми ідеями, які згодом знайдуть втілення в його професійній діяльності.

Втім, в університеті Ярослав не обмежувався лише навчанням. Він приєднався до українського студентського товариства «Січ», яке відігравало важливу роль у підтримці національної свідомості серед української молоді в Австро-Угорщині.

Початок великих подорожей

Після закінчення університету в 1884 році Окуневський прийняв пропозицію служити лікарем у військово-морському флоті Австро-Угорщини. Молодий моряк швидко піднявся кар’єрними сходами, беручи участь у численних далеких плаваннях на кораблях «Аврора», «Мінерва», «Радецький» та «Кайзер Франц Йосиф I». Під час цих подорожей він відвідав країни Африки, Азії та Європи, збагачуючи свій досвід та знання.

Завдяки своїм здібностям та наполегливості, Окуневський досконало опанував медичні та військові науки, географію, навігацію та історію. Він вільно володів англійською, французькою, італійською та німецькою мовами. А 1 листопада 1914 року Ярославу Окуневському надали звання генерал-майора морської медичної служби, що прирівнювалося до контрадмірала.

Документ, що змінив життя моряків

Саме під час служби у флоті Окуневський розробив перший статут медичної служби військово-морського флоту Австро-Угорщини. Цей документ став основою для подібних правил у багатьох інших країнах і частково використовується навіть сьогодні.

Статут мав кілька важливих завдань. Насамперед він визначав структуру медичної служби на кораблях. Це допомогло чітко розподілити обов’язки між медичним персоналом.

Другим ключовим моментом була профілактика захворювань. У статуті прописали правила дотримання гігієни, перевірки харчових продуктів і як уникати поширення інфекцій серед моряків.

Окрема увага приділялася допомозі під час бойових дій. Були створені протоколи надання першої допомоги, евакуації поранених та їхнього лікування на борту. Ще одним важливим пунктом стало навчання медичного персоналу. У статуті зазначалися вимоги до знань і навичок лікарів, а також програми їхньої підготовки.

Статут став новаторським і значно покращив якість медичної допомоги на флоті. Завдяки цьому зросла боєздатність військово-морських сил, адже здоров’я екіпажу було під надійним контролем.

Навіть сьогодні багато з ідей Окуневського можна знайти у сучасних статутах європейських флотів. Наприклад, у більшості військово-морських сил існують чіткі правила проведення регулярних медичних оглядів, вакцинацій та санітарних заходів. Також дотримуються стандартів першої медичної допомоги та підготовки лікарів.

Громадська діяльність та меценатство

Окрім військової кар’єри, Ярослав Окуневський активно підтримував український національний рух. Він був меценатом, фінансово допомагав українським культурним діячам та організаціям, сприяв створенню Легіону Українських січових стрільців, жертвуючи значні суми на його забезпечення. Під час Першої світової війни очолював Державну медичну місію Західноукраїнської Народної Республіки у Відні. Разом із тим видатний лікар організовував санітарні ешелони для Української Галицької армії та надавав медичну допомогу армії УНР.

Ярослав Окуневський також відомий як перший український прозаїк-мариніст. Його книги «Листи з чужини» (1898, 1902) стали цінним внеском в українську літературу, описуючи його подорожі та враження від відвіданих країн. Свого часу ці твори не лише розширювали горизонти українського читача, але й сприяли популяризації української культури за кордоном.

Після завершення військової служби Окуневський повернувся на батьківщину, де продовжував працювати лікарем та підтримувати громадські ініціативи. Він помер 24 жовтня 1929 року, залишивши по собі багату спадщину як військовий лікар, мандрівник, письменник та патріот. 

Читайте також. Символ української революції: історія лінкора УНР «Воля»

Також зазначимо, що USM розпочинає серію матеріалів, які розповідатимуть про відомих українців, що залишили своєю працею «відбиток» в історії судноплавства. Наступного разу ми розповімо про Івана Богдана — мореплавця 17 століття, який став першим українцем, що дістався Америки.