Як війна вплинула на експортні ринки

Георгій Чернявський, СЕО транспортно-логістичної компанії NG Shipping

Початок та подальший хід повномасштабної війни стали для України випробуванням, яке торкнулося усіх сфер. На економіці це позначилося чи не найбільше. Експорт українського товару виглядає як один зі шляхів подолання кризи, але водночас він вимагає від підприємців витривалості, гнучкості мислення та адаптивності. Блокування портів, руйнування інфраструктури, перебудова ланцюжків постачань – далеко не повний перелік того, з чим стикаються українські компанії.

Про що говорять цифри

Згідно із результатами, які містить «Нове щомісячне опитування підприємств» від 29 червня 2023 року, тенденції є наступними:

• Багатьом підприємствам, які працювали до війни у напрямку експортної діяльності, важко відновити роботу. 19% компаній – ті, кому так і не вдалося це зробити упродовж останнього року.
• Більшість компаній дивляться на найближчу динаміку досить песимістично. Так, 59% опитаних не чекають, що найближчим часом у сфері експорту відбудуться позитивні зміни.

Попри те, 37% респондентів мають більш оптимістичний прогноз. Щодо ключових ускладнень, які заважають українському експорту, є черги на західних кордонах нашої держави, блокада портів, брак вагонів та митні формальності. Про ці явища висловилися 68%, 44%, 33% та 33% респондентів – відповідно.

Який висновок можна зробити з перелічених цифр? По-перше, переважна більшість українських компаній-експортерів продовжує свою роботу, попри безпрецедентний рівень труднощів. По-друге, майже п’ятій частині компаній не вдалося відновити діяльність, і це теж немало. По-третє, є ряд штучно створених системних проблем, які заважають працювати підприємствам, яким і без того нелегко витримувати увесь тиск обставин, пов’язаних з війною. Приміром, робота митниці є тим фактором, який сповільнює оформлення вантажів.

Є окремі позитивні зрушення на зразок митного безвізу, та, разом з тим, їх впровадження відбувається достатньо повільно. Ще один плюс – функціонування системи «Шлях». Ці фактори дають змогу побачити те, що зміни є, однак об’єктивна реальність вимагає того, щоб усі учасники ринку об’єднували зусилля та адаптували його до нових умов.

Які сфери діяльності підприємств сприятливі для експорту

Спираючись на дані вже згадуваного Опитування, варто відзначити, що найчастіше працюють на експорт ті підприємства, які задіяні у сферах металургії та металообробки, а найменше – ті, які працюють у будівельній галузі.

Коли ми говоримо про відновлення експорту, то тут важливо аналізувати його реальну динаміку. Якщо у травні 2022 року близько 47% експортерів не вдалося відновити діяльність, то у лютому цього року показник був значно більш оптимістичним.

Також цікавим є той факт, що підприємства у різних галузях відновлюються з різними темпами. Наприклад, компаніям, задіяним у будівництві, найбільш складно поновлювати експортну діяльність, а найшвидше це вдається компаніям, які працюють у деревообробній та хімічній промисловості.

Масштаб компанії та експортна діяльність

Найшвидше та найлегше вдається відновити експортну діяльність великим підприємствам, а найважче це дається мікробізнесу. Така тенденція є очевидною. Разом з тим, великі компанії мають більший експортний потенціал, а масштабування діяльності теж може передбачати експортну складову. Тому, коли ми говоримо про експорт українських товарів, важливо зазначати, що йдеться не лише про його відновлення, а й про освоєння цього напрямку компаніями, які раніше в ньому не працювали.

Виходити на експортні ринки непросто. Для цього потрібно чимало міждисциплінарних знань – з маркетингу, менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, особливостей нормативно-правової бази країн, у яких компанія планує працювати. І це ще далеко не повний перелік потрібних знань. Варто досліджувати досвід успішних компаній, яким вдалося досягти цієї мети. Не останньою чергою, потрібне знайомство з менталітетом споживачів тих країн, куди компанія збирається експортувати товар. Від цього фактору залежить те, у який спосіб вибудовувати комунікаційну політику.

З огляду на все сказане, великої затребуваності набуває діяльність компаній, які спеціалізуються на супроводі відкриття експортних напрямків у роботі клієнтських підприємств.

Заборона українського імпорту в Європі: аналіз фактів

15 квітня у Польщі набула юридичної сили урядова постанова про заборону ввезення української сільськогосподарської продукції, а днями обговорювалася ініціатива стосовно заборони ввезення заморожених ягід.

Український бізнес намагається виживати, експортуючи товар до інших країн. Але там він конкурує з продукцією місцевих виробників, що веде до демпінгу та напруженості. З одного боку, це створює ускладнення. Однак, з іншого боку, багато напрямків експортної діяльності продовжують залишатися відкритими.

Функціонують логістичні ланцюги, через які продукція вирушає з українських портів Дунаю до румунської Констанци, болгарської Варни та польського Гданську. Вдосконалюється сфера інтермодальних перевезень, а українські виробники знаходять нові ринки збуту. Виживає той, хто мислить інноваційно та шукає нестандартні рішення й підходи.

Що можна прогнозувати на майбутнє

В умовах повномасштабної війни та невизначеності планування завжди передбачає врахування різних варіантів та сценаріїв розвитку подій. Однак затребуваність експортної діяльності – очевидність. Підприємці прагнуть продавати свою продукцію на стабільних, безпечних та забезпечених ринках з прогнозованою динамікою розвитку. Тож надалі експортний напрямок має підстави до зміцнення – хай і поступового, але переконливого.